Науковий семінар відділу української літератури продовжив свою роботу після літньої перерви. 17 жовтня його гостею стала Галина Крук – письменниця, літературознавець-медієвіст, доцент кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка Львівського національного університету ім. І. Франка.
До обговорення вона запропонувала тему: "Відгомін теорії консептизму М. К. Сарбевського в українських шкільних поетиках та школярських віршах XVII–XVIII ст." У доповіді Галини Крук ішлося про латиномовного теоретика літератури часів бароко Матея Казимира Сарбевського (1595–1640), який чи не першим у праці "De acuto et arguto" сформулював поетичну (на відміну від риторичної) теорію дотепу-acutum, відому за пізнішими поетиками як теорія консептизму, означуючи дотепне висловлювання як "узгоджене неузгодження або неузгоджене узгодження", а також про імовірні контакти цього вченого з українськими спудеями, в майбутньому – авторами шкільних поетик.
На те, що ці контакти могли відбутися, вказують текстуальні паралелі у праці Сарбевського та поетиках українських авторів. Традиційно, стверджує Галина Крук, вважають, що теорія консептизму приходить в українську літературу із Заходу (зокрема із трактатів Понтана та Скалігера), натомість мало уваги звертають на конкретні шляхи її поширення та засвоєння. Чимало українських шкільних поетик і твори як високого, так і низового бароко XVII–XVIII ст. свідчать про обізнаність їхніх авторів із працею "De acuto et arguto", яка є найповнішим викладом вчення Сарбевського про консепт.
Доповідь викликала резонанс серед слухачів. В ході дискусії, що не завжди точилась у строго літературознавчому руслі, було зачеплено теми українського елементу в польській та російській національних ідентичностях, відгомону барокового літературного дотепу в поезії українського необароко кінця 1980-х–1990-х років (зокрема у літературних угрупованнях "ЛуГоСад" та "Пропала грамота", і зосібна у Назара Гончара).
Особливо активним учасником розмови був літературознавець Мирослав Трофимук-старший, знавець латинської мови і давньої літератури, який час до часу доповнював прелеґентку розлогими коментарями. У цих наукових інтермедіях він передусім наголошував на особливостях світосприйняття барокових авторів та реципієнтів шкільних поетик крізь призму тогочасної латини.
Семінар, крім працівників Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича (здебільшого – з відділу української літератури), відвідали також молоді науковці з Львівського національного університету імені Івана Франка та Інституту Івана Франка НАН України.