Зазаначено, що
з ямною культурно-історичною спільнотою низка дослідників пов’язує міграцію
предків індоєвропейців до Європи. Встановлено, що на підставі порівняння
геномних маркерів з останків представників волго-уральської групи ямної
культури і представників європейських популяцій від мезоліту до бронзового віку
західні генетики нещодавно запропонували свій варіант концепції масової
міграції представників ямної культури в Центральну Європу, що привела до появи
культури шнурової кераміки. Зауважено, що з археологічного погляду ні ця
масштабна міграція, ні походження «шнуровиків» від «ямників» не простежуються.
Висунуто припущення, що формування культур шнурової кераміки йшло паралельно з
формуванням ямної культурної спільноти, на єдиному генетичному субстраті.
Відзначено, що подібність генетичних детермінантів у ЯКІС і КШК – це не
результат формування однієї культури з іншої, а вказує на загальну генетичну
підоснову, що з’явилася внаслідок складних процесів взаємодії землеробських і
степових популяцій, які в подальшому розвивалися за індивідуальними культурними
траєкторіями. Просування ямного населення на захід розглянуто як інтрузію в
місцеве середовище, а не як його масову міграцію у Центральну Європу.
Припущено, що тут мала місце «торгова колонізація» з утворенням анклавів, що охоплюють
прибулих і місцеве населення, із поступовим просуванням на захід. На користь
чого свідчить той факт, що в Центральній Європі досліджено близько
20 поховань ямної культури, які не становлять єдиного комплексу, а
трапляються на могильниках різних культур. Встановлено, що основний рух
населення ямної культури на захід ішов уздовж Дунаю та частково через
Трансильванію, де пам’ятки КШК невідомі. Вихідною територією, з якої
здійснювалась інтрузія, трактовано Північно-Західне Причорномор’я. Висновано, що
така статистична інформація дає підстави сумніватись у масовій міграції носіїв
ямної культури з Волго-Уральського межиріччя у Центральну Європу.
Зазначено, що
натомість значно чіткіше виражена міграція середньодніпровської культури, яка
оселилася на території Північного Передкарпаття і Сокальської гряди.
Встановлено, що населення цієї культури влилося у середовище місцевої КШК,
утворивши синкретичні пам’ятки з ознаками двох, а інколи і трьох
(ямна/катакамбна) культур. Відомо, що слідом за середньодніпровською культурою
у північно-західному напрямку в Центральну Європу проникали представники
катакомбної, наявність яких найчіткіше простежено в середовищі стжижовської.
Встановлено, що все частіше фіксується рух людності культури Бабине на
територію Передкарпаття, а особливо на терени Західної Волині – у місця, де
локалізовані виходи кременю, середовище городоцько-здовбицької та стжижовської
культур.
ямна культура,
культура шнурової кераміки, катакомбна культура, середньодніпровська культура,
стжижовська культура, міграція, міжкультурні контакти, курган, поховання.
It is noted that some researchers have associated the migration of
ancestors of Indo-Europeans to Europe with the Yamna cultural and historical
community. It is established that based on a comparison of genomic markers from
the remains of the Volga-Ural group of Yamna culture and representatives of European
populations from the Mesolithic to the Bronze Age, Western geneticists recently
proposed their concept of mass migration of bearers of Yamna culture to Central
Europe, which led to the emergence of Corded ware culture. It is noted that
from the archaeological point of view, neither this large-scale migration nor
the origin of the «Corded ware culture
people» from the «Yamna culture people» can be traced. It has been suggested that the
formation of Corded ware cultures took place along with the formation of Yamna cultural
community on a unified genetic substrate. It is noted that the similarity of
genetic determinants in YCHC and CWC is not the result of the formation of one
culture from another, but indicates a common genetic basis, which arose from
complex processes of interaction between agricultural and steppe populations,
which later developed according to individual cultural trajectories. The
advance of the Yamna population to the west is considered as an intrusion into
the local environment, not as its mass migration to Central Europe. It is
assumed that there was a «trade colonization» with the formation of enclaves, covering the
newcomers and the local population, with a gradual advance to the west. This is
supported by the fact that in Central Europe about 20 burials of Yamna culture
have been studied, which do not form a unified complex but occur in cemeteries
of different cultures. It has been established that the main movement of the
population of the Yamna culture to the west was along the Danube and partly
through Transylvania, where the sites of CWC are unknown. The initial area from
which the intrusion was carried out is the North-Western Black Sea region. It
is concluded that such statistical information gives reason to doubt the mass
migration of bearers of Yamna culture from the Volga-Ural watershed to Central
Europe.
It is noted that instead the migration of the Seredniodniprovska
culture, which settled on the territory of the Northern Sub-Carpathian region
and the Sokal Ridge, is much more clearly expressed. It has been established
that the population of this culture joined the local CWC environment, forming
syncretic sites with features of two and sometimes three (Yamna/Catacombna)
cultures. It is known that after Seredniodniprovska culture the representatives
of Catacombna culture penetrated Central Europe in the north-western direction.
Their presence is most clearly traced in the environment of Strzyżowska
culture. It has been established that the movement of the Babyne culture
population to the territory of the Sub-Carpathian region, and especially to the
Western Volhynia – to places where
flint outcrops are localized, the environment of Horodok-Zdovbytsia and Strzyżowska
cultures is increasingly observed.
Колектив Інституту українознавства ім. І. Крипя’кевича НАН України висловлює щирі співчуття директорові Інституту, доктору історичних наук, члену-кореспонденту НАН України, професору, Соляру Ігорю Ярославовичу та усій родині з приводу важкої втрати - відходу до вічності його Тата, Соляра Ярослава Петровича.
Вічна, світла і добра пам’ять!