УКРАЇНСЬКІ АРХЕОЛОГИ ТА МУЗЕЙНИКИ ПІД ТИСКОМ БІЛЬШОВИЦЬКОГО РЕЖИМУ: СЕРЕДИНА 1920-х РОКІВ
Показано форми й методи тиску більшовицького тоталітарного режиму на
українських археологів і музейників у середині 1920-х років та намагання
встановити повний контроль над суспільством уже від початку утвердження в
Україні. Констатовано, що більшовицька влада не приховувала негативного
ставлення до інтелігенції – це набуло гострого політичного значення, оскільки
чимало інтелектуалів були активними учасниками української революції.
Зазначено, що тотальний контроль здійснювався і за окремими її представниками,
відомими своїм несприйняттям нового режиму. Стверджено, що ідеологічний тиск на
інтелігенцію відбувався і в період «українізації» у 1920-х роках – від початку
утвердження режиму в 1921 р. каральні органи намагалися контролювати
інтелігенцію, використовуючи для цього систему сексотів, яких вербували в її
середовищі або у нього вводили.
Встановлено, що з 1923 р. і надалі ця система удосконалювалася – мережа
інформаторів повідомляла про політичні настрої викладачів та студентів, на них
заводили картки-формуляри, де зберігали характеристики політичної діяльності та
відкладали повідомлення інформаторів. Зазначено, що політбюро ЦК КП(б)У
неодноразово розглядало питання щодо української інтелігенції та її чільних
представників, відтак у 1923–1926 рр. відбулися звільнення і переслідування
директорів та співробітників провідних музеїв підрадянської України. З’ясовано,
що підставами для звільнення і тиску слугували неналежне зберігання музейних
цінностей, господарські порушення, а також невиконання завдань «пролетаризації
музеїв», тобто ідеологічні підстави. Вже в середині 1920 рр. мали місце
різноманітні форми тиску на українських археологів, музейників –
адміністративний, кримінальний, ідеологічний, які притаманні періоду масових
репресій. Все це здійснювалось на основі розгортання мережі інформаторів у середовищі
інтелігенції з метою контролю і впливу.
археологи, музейники, 1920-ті роки, більшовицький режим, М. Макаренко, Д.
Яворницький, М. Біляшівський, М. Рудинський.
The Objective of
this research is to show the forms and methods of influence of soviet
totalitarian regime on Ukrainian archeologists and museumists in mid 1920th.
Soviets aimed at total control over the society from the very beginning of its
foundation in Ukraine. Soviets were openly opposite to intellectuals. It was
especially drastic in Ukraine as the majority of Ukrainian intellectuals were
the active participants of the Ukrainian revolution. Also, total control was
established over the particular intellectuals, who were known for their
opposition to the new regime. Ideological pressure was active during the period
of «Ukrainisation» in 1920th. From the beginning of the regime’s foundation in
1920th, repressive authorities were trying to control the intellectuals. For
this «seksots» were used, people recruited among intellectuals or «inserted»
there. From 1923 and beyond this system was evolving – informers were reporting
as to the political views of professors and students, packages of information
were formed about those, where notes of informers were saved.
PolitBureau CPU
have been considering multiple cases against Ukrainian intellectuals and its
representatives. In 1923–1925th there were forced resignations of directors and
employees of the most important museums of soviet Ukraine. In that period
resigned the director of All-Ukrainian museum named after T. Shevchenko M. Bilyashivskii,
Arts Museum of VUAN M. Makarenko, Poltava reginal museum M. Rudnytskiy, D.
Yavornytskii in Katerynoslav was under pressure as well. The grounds for
dismissal were connected to unproper performance of duties: unproper storage of
artifacts, mismanagement. Also, the ground of insufficient «proletatrisation of
museums» was used – thus the dismissals were on ideological grounds.
Conclusions. In the
middle of 1920th there were a couple of types of pressure on museumists and
archaeologists: administrative, criminal, ideological, which are not uncommon
to the repressions period. All that took place when the web of informers among
the intellectuals was formed with the aim of control and influence.
archeologists,
museumists, 1920th, soviet regime, М. Makarenko, D. Yavornytskii, M.
Bilyashivskii, M. Rudnytskiy.
Запрошуємо на круглий стіл «Література часу війни: екзистенційні виміри та естетичні тенденції»
УРОКИ ЛИСТОПАДОВОГО ЧИНУ: ДІАЛОГ З ГРОМАДСЬКИМИ ДІЯЧАМИ, КРАЄЗНАВЦЯМИ, ПЛАСТУНАМИ, ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ
У зв`язку з відзначенням 106-ї річниці проголошення Західно-Української Народної Республіки науковці Інституту провели декілька науково-освітніх заходів. Зокрема завідувач відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин», доктор історичних наук Микола Литвин 4 листопада 2024 р. організував на прохання пластунів міста екскурсію місцями Першолистопадового повстання у Львові, розповів про діяльність Української Національної Ради у будівлях Народного Дому та Ставропігії, а Державного Секретаріату – Галицькому намісництві; показав лінію українсько-польського фронту біля будівель Сейму та пошти.
12 листопада науковець розповів про уроки Листопадового Чину, державотворення ЗУНР для лекторію Гарнізоного храму свв. Петра і Павла. Серед його учасників були відомі журналісти, краєзнавці, представники родин військовослужбовців, тимчасово переміщені особи з прифронтових територій. 14 листопада наш колега проаналізував військо-політичну доктрину голови уряду ЗУНР Костя Левицького на круглому столі в Львівській обласній універсальній бібліотеці. Учасник вказаних заходів просили науковців частіше виступати в медіа та соціальних мережах, готувати науково-популярні праці присвячені важливим історичним проблемам, українсько-польським та українсько-російським відносинам.