Місце і роль островів західного узбережжя Малої Азії в історії та економіці Північного Причорномор’я і Середземномор’я в античну добу

Висвітлено історію економічних і культурних зв’язків островів біля західного узбережжя Малої Азії з іншими регіонами Причорномор’я та Середземномор’я загалом. Вказано, що цей регіон став потужним медіатором у поширенні культурних віянь. Зазначено, що ізольованість островів і багатство їхніх надр перетворили Хіос, Самос, Кос, Лесбос та інші острови на центри експорту товарів та корисних копалин. Зауважено, що з території островів вивозили передусім вино та керамічну продукцію, мармур і різні види глин, продукти тваринництва. Звернено увагу на те, що добробут мешканців островів формували і сприятливий клімат, і наявність потужних релігійно-просвітницьких центрів.

Стверджено, що археологічні розкопки в Північному Причорномор’ї переконливо свідчать про довготривалу та взаємовигідну торгівлю між цими двома регіонами. Акцентовано на тому, що амфорну тару знаходять навіть у скіфських курганах, що свідчить про попит на подібну продукцію чи амфорну тару й у варварському середовищі. Показано, що острови також були місцями корабельних стоянок і митними пунктами, що також позначалося на їхньому статусі. Доведено, що багатство мешканців островів спричинило їх певну самостійність у політичних перипетіях І ст. до н. е. – І ст. н. е. Наголошено, що доба Августа натомість стала часом усталення островів, особливо Самоса, Хіоса та Коса, на потужно рекреаційно-виробничі центри.