Нащадки шляхти – керівники українських збройних формувань Галичини першої чверті ХХ століття
Зазначено, що з початків історичного буття народ України-Русі постає як народ зі зброєю: готується до походів, організовує оборону своєї землі, здійснює колонізаційні заходи на відвойованих теренах і створює державні структури, покликані зорганізувати суспільно-військовий потенціал. Констатовано, що в основі державних утворень лежить мілітарна структура, а впродовж століть суспільно-політична еліта, закономірно, мала військове походження. Вказано, що як тисячу років тому для руського дружинника, так згодом і для руської шляхти, козацтва, вояків Армії Української Народної Республіки (УНР) та Української Галицької армії (УГА) основні життєві пріоритети були сконцентровані навколо таких понять, як військова слава, честь, звитяжність, мужність тощо.
Констатовано, що тисячолітні історії народів і держав свідчать, що їх існування залежали від наявності двох головних чинників: політичного лідерства та боєздатних збройних сил. Закономірно, армія завжди займала високі щаблі серед суспільних інституцій. Водночас історія красномовно свідчить, що жодна армія, як би вона не була добре озброєна, не здатна перемогти без фахових воєначальників – армію визначають генералітет й офіцерський корпус, що становить хребет війська, який концентрує та втілює в собі історичний воєнний досвід, національні військові традиції, зберігає спадкоємність поколінь. Стверджено, що імена активних учасників розбудови збройних сил періоду визвольних змагань першої чверті ХХ ст., серед яких було майже 500 генералів і не менше 3 000 полковників, залишаються білими плямами національної історіографії.
Розглянуто непросто віхи життя військової еліти, а військових як нащадків шляхти – людей, які змалку формувалися в атмосфері освіченості, культури, традиціоналізму та суспільного конструктивізму. На численних прикладах представлено, як нащадки української шляхти були саме тим ресурсом націє- і державотворення, який зберігся в часи бездержавності й денаціоналізації. Тобто вивчено діяльність військових діячів – керівників українських мілітарних організацій та збройних формувань Галичини 1913–1919 рр., які мають генеалогічне коріння української шляхти-дворянства.
Heneral Myron Tarnavskyi. Spohady. (1992). Lviv: Vechirnia hodyna [in Ukrainian].
Lazarovych, M. (2005). Lehion USS: ideia, formuvannia, borotba. Ternopil: Dzhura [in Ukrainian].
Lypovetskyi, S. (2012). Oblychchia zvytiahy. Lviv: VK "ARS" [in Ukrainian].
Lytvyn, M. R., & Naumenko, K. Ye. (2001). Viiskova elita Halychyny. Lviv [in Ukrainian].
Molinskyi, Yu. (2003). Viiskova diialnist Myrona Tarnavskoho u 1919 rotsi. Chortkivska operatsiia. Naukovi zapysky Ternopilskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu im. V. Hnatiuka. Seriia: Istoriia, 1, 89 [in Ukrainian].
Omelianovych-Pavlenko, M. (2007). Spohady komandarma (1917–1920): dokumentalno-khudozhnie vydannia (M. Kovalchuk Comp.). Kyiv: Tempora [in Ukrainian].
Ripetskyi, S. (1995). Ukrainske sichove striletstvo. Lviv: NTSh [in Ukrainian].
Tynchenko, Ya. (2011). Ofitserskyi korpus Armii UNR (1917–1921) (Vol. 2). Kyiv: Tempora [in Ukrainian].
Tsehelskyi, L. (2003). Vid lehend do pravdy. Lviv: Svichado [in Ukrainian].
Yakovenko, N. (2006). Narys istorii serednovichnoi ta rannomodernoi Ukrainy. Kyiv: Krytyka [in Ukrainian].
From the beginning of
its historical existence, the people of Ukraine-Ruthenia appear as a people
with weapons: preparing for campaigns, organizing the defense of their land,
carrying out colonization measures in the reconquered territories and creating
state structures that are intended to organize the socio-military potential of
the people. The state structures are based on the military structure. For centuries,
the socio-political elite of our people has naturally been of military origin.
Thousands of years ago, for the Ruthenian warlord, as later - for the Ruthenian
nobility, the Cossacks, the soldiers of the UNR army, and the Galician army,
the basic life priorities were concentrated around such concepts as military
glory, honor, dignity, courage, etc. Sudden death on the battlefield opened the
way to immortality before the fallen warrior - to Vyrii-paradise.
Over the centuries,
the persistent threat from different sides, first of all, from the nomadic
steppe, dictated the military character of different social groups, not
excluding the clergy. When, for some reason, the old upper classes were no
longer able to perform the military-political task, it was replaced by a new
militarized elite who, with renewed vigor and energy, assumed the defense
functions. The Ukrainian land gave birth to elites who were capable of holding
weapons. The phenomenon of social mobility existed during the Middle Ages,
manifested itself in the years of national liberation competitions 1917-1920s.
The armed struggle of
the Ukrainian people for independence and unity of the First World War and the
post-war revolutionary events was one of the most striking pages. This was
marked by the rise of national consciousness, a powerful explosion of
liberation energy. In terms of the social scale and political importance, the
Ukrainian National Democratic Revolution has been a phenomenon of European
history, taking a prominent place in the liberation-making processes of Eastern
Europe. Objective knowledge of national history is an important task not only
for the modern professionals of young Ukrainians but also for Ukrainian
citizens in general. Long decades of information blockade and historical fraud,
which continued in the east and south of Ukraine in the years of independence,
created a distorted, even anti-national, idea of Ukrainians' liberation
struggles.
The millennial
history of peoples and the state testify that their existence was determined by
the presence of two significant factors: political leadership and capable armed
forces. Naturally, the army has always occupied high levels among public
institutions. At the same time, history eloquently testifies that no army,
however well-armed, can defeat without professional commanders. The generality
and the officer corps determine the army - the army's backbone, which
concentrates and embodies the historical military experience, national military
traditions, preserves the continuity of generations. The names of the active
contributors to the development of the Armed Forces during the first quarter of
the 20th century, including nearly five hundred generals and at least three
thousand colonels, remain white patches of national historiography.
This article is not
about a purely military elite, but about the military as the offspring of the
nobility - people who were formed in the aura of education, culture,
traditionalism, and social constructivism. In numerous examples, the
descendants of the Ukrainian nobility were the very resource of the nation- and
state-building that survived in times of statelessness and denationalization.
Heneral Myron Tarnavskyi. Spohady. (1992). Lviv: Vechirnia hodyna [in Ukrainian].
Lazarovych, M. (2005). Lehion USS: ideia, formuvannia, borotba. Ternopil: Dzhura [in Ukrainian].
Lypovetskyi, S. (2012). Oblychchia zvytiahy. Lviv: VK "ARS" [in Ukrainian].
Lytvyn, M. R., & Naumenko, K. Ye. (2001). Viiskova elita Halychyny. Lviv [in Ukrainian].
Molinskyi, Yu. (2003). Viiskova diialnist Myrona Tarnavskoho u 1919 rotsi. Chortkivska operatsiia. Naukovi zapysky Ternopilskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu im. V. Hnatiuka. Seriia: Istoriia, 1, 89 [in Ukrainian].
Omelianovych-Pavlenko, M. (2007). Spohady komandarma (1917–1920): dokumentalno-khudozhnie vydannia (M. Kovalchuk Comp.). Kyiv: Tempora [in Ukrainian].
Ripetskyi, S. (1995). Ukrainske sichove striletstvo. Lviv: NTSh [in Ukrainian].
Tynchenko, Ya. (2011). Ofitserskyi korpus Armii UNR (1917–1921) (Vol. 2). Kyiv: Tempora [in Ukrainian].
Tsehelskyi, L. (2003). Vid lehend do pravdy. Lviv: Svichado [in Ukrainian].
Yakovenko, N. (2006). Narys istorii serednovichnoi ta rannomodernoi Ukrainy. Kyiv: Krytyka [in Ukrainian].