СТРАЙКИ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ 1902–1903 РОКІВ ЯК ЗАСІБ БОРОТЬБИ ЗА ЕКОНОМІЧНІ ТА ПОЛІТИЧНІ ПРАВА
[1] Стаття містить результати досліджень, проведених за грантом Національного фонду досліджень України «Аграризм: селяноцентричний феномен Української революції 1917–1921 рр.» (реєстраційний номер 2020.02/0120). The article contains the results of research conducted under a grant from the National Research Fund of Ukraine «Agrarianism: the Peasant-centric Phenomenon of the Ukrainian Revolution of 1917–1921» (registration number 2020.02/0120).
На основі попередніх напрацювань дослідників, із залученням матеріалів періодичної преси, опублікованих спогадів очевидців та учасників подій висвітлено страйкову боротьбу сільського населення Східної Галичини за покращення соціально-економічного становища в 1902–1903 рр. Проаналізовано суспільно-політичні й соціально-економічні умови життя галицького селянства імперії Габсбургів, зокрема встановлено, що основним його заняття було землеробство. Зазначено, що попри те, що сільськогосподарська продукція доволі дорого коштувала на європейських ринках, мешканці галицьких сіл жили в умовах тотальної бідності через наявну в регіоні систему земельної власності й економічних відносин, яка залишала всі доходи в руках когорти польських дідичів. Констатовано, що відсутність реакції на прохання селян підвищити плату за виконану роботу в поміщицьких маєтках, призвела до масових селянських страйків, перший із яких відбувся в розпал жнив 1902 р. у с. Куровичі поблизу Перемишлян. Встановлено, що загалом селянські страйки охопили 13 повітів Східної Галичини, а страйкарів підтримало греко-католицьке духовенство, представники українських націонал- і соціал-демократів; водночас лідери москвофілів, побоюючись, що селянська боротьба перекинеться на територію Російської імперії, закликали до припинення боротьби, як і римо-католицькі священники.
Зазначено, що імперський уряд вирішення питання припинення страйкового руху віддав на розсуд місцевої влади, яка повністю перебувала під впливом польських землевласників, а для придушення повстання було залучено не лише сили місцевих жандармів, а й угорські військові підрозділи. Встановлено, що в розпал жнив близько 4 000 селян заарештовано, що поставило під загрозу подальше виживання їхніх родин. З’ясовано, що після втручання у ситуацію депутатів австрійського парламенту вдалося досягти компромісу, коли більшість вимог страйкарів задовольнили. Відтак констатовано, що страйковий рух українських селян показав: вони не лише можуть відстоювати свої соціально-економічні права, а також, що зародилася доволі потужна політична сила, чию думку повинні брати до уваги урядові кола.
селянство, страйки, Східна Галичина, боротьба.
The article is based on the studies with the involvement of the materials of periodicals, published memoirs of eyewitnesses, and participants of the events that highlight the strike struggle of the rural population of Eastern Halychyna for improvement of the socio-economic situation in 1902–1903. Socio-political and socio-economic living conditions of the Halychyna peasantry of the Habsburg Empire are analyzed, in particular, where the main occupation was farming. Although agricultural products were quite expensive in European agricultural markets, the residents of Halychyna villages lived in the conditions of total poverty due to the existing region conditions of land ownership and economic relations, which left everyone’s income in the hands of Polish lords. No response to the peasants’ requests to increase the payment for their work in the landed estates led to mass peasant strikes, the first of which took place in 1902 in the village of Kurovychi, near Przemyśl. In general, the peasants' strikes covered 13 counties of Eastern Halychyna. The strikers were supported by Greek Catholic clergy, representatives of Ukrainian nationals, and social Democrats. At the same time the leaders of the Muscovites, in fear of spreading the strikes to the territory of the Russian Empire, called for a struggle end. Roman Catholic priests actively called for the end of the strike. The imperial government gave the decision to end the strike movement on ransom to local authorities, which was completely under the influence of the Polish landowners. As a result, not only the forces of local gendarmes were involved but also Hungarian military units to suppress the uprising. Amid the harvest, about four thousand peasants were arrested, which endangered the further survival of their families. After the intervention in the situation of deputies of the Austrian Parliament, who managed to reach a compromise when most of the strikers' demands were satisfied. The strike movement of Ukrainian peasants showed that they can not only defend their socio-economic rights but also a rather powerful political force was born, the opinion of which must be taken into account by government circles.