«ПРОДАЖНОЮ ЛЮДИНОЮ ВІН НЕ БУВ» (штрихи до політичного портрета Мар’яна Меленевського)

Розглянуто початок революційної діяльності Мар’яна Меленевського, його участь у студентських рухах, селянських страйках, заснуванні організації сільських робітників, поширенні агітаційних матеріалів серед селян із закликом відстоювати свої економічні права, за що відбував заслання. Наголошено на тісній співпраці з Українською соціалістичною партією, її матеріальній підтримці та визнанні програми, відзначено також його доволі значне фінансування Революційної української партії, активну діяльність у її Закордонному комітеті. Відзначено розходження між політемігрантами-ерупістами та Центральним комітетом РУП у Наддніпрянщині в питанні статусу партії: щодо об’єднання з Російською соціал-демократичною робітничою  партією (РСДРП) чи збереження повної партійної самостійності організації.

Стверджено, що негація групою М. Меленевського національного принципу в українському робітничому русі та гасла автономії України призвели до розколу РУП на дві організації – Українську соціал-демократичну спілку й Українську соціал-демократичну робітничу партію. Закцентовано на злитті Спілки із РСДРП, її переході на позиції класової боротьби, нехтуванні спілчанами національного чинника, невизнанні постулату самостійності України. Відзначено найбільший успіх діяльності Спілки у виборах до ІІ Державної думи 1907 р. та її розгром у часи реакції за доносом провокаторів, арешти її членів, невдалу спробу Меленевського відродити діяльність організації за кордоном та в Україні.

Розкрито активну діяльність Меленевського у створеному з вибухом Першої світової війни Союзі визволення України. Наголошено на його співавторстві відозв СВУ до європейських народів, проведенні великої інформаційно-дипломатичної роботи у Чорноморсько-балканському регіоні, зокрема в Туреччині, на спробі використати її як плацдарм для українських повстанських акцій на Чорноморському узбережжі, його співпраці з турецькими урядовими чинниками та визнанні самостійницько-державницьких стремлінь українців.

Показано негативне ставлення російських соціал-демократів до державницьких ідей Меленевського, висвітлено його орієнтацію тільки на власні національні сили у здобутті державної незалежності України. Зазначено, що вітаючи лютневу революцію в Росії, він сподівався на повне визволення українського народу від московського деспотизму, відмовився від участі в роботі гетьманського уряду. Висвітлено його дипломатичну діяльність, працю у різних радянських торгових і кооперативних представництвах у Лондоні. Показано необґрунтованість першого та другого арештів М. Меленевського й винесення йому відповідними судовими органами СРСР розстрільного вироку.

Мар’ян Меленевський, Спілка, СВУ, більшовики, торгові та кооперативні представництва.