Зазначено, що Іван Лисяк-Рудницький народився у родині відомих українських
громадсько-політичних діячів Павла Лисяка та Мілени Рудницької, його дитячі та
юнацькі роки пройшли у Львові, де він закінчив гімназію і навчався в університеті.
Показано, що світогляд майбутнього історика й педагога формувався під впливом
традицій західноєвропейського лібералізму. Наголошено, що І. Лисяк-Рудницький
брав участь у громадському житті: співпрацював з Українською вільною академією
наук і мистецтв у США, був дійсним членом НТШ та УВАН у Канаді, дописував до
українських емігрантських періодичних видань, зокрема газети «Українські вісті»
та журналу «Зустрічі», був співробітником «Сучасності».
Констатовано, що І. Лисяк-Рудницький – автор близько 200 наукових праць із
нової та новітньої історії України, формування модерної української нації та української політичної думки ХІХ–ХХ ст. Проаналізовано такі його праці: «Інтелектуальні
початки нової України» (1958), «Четвертий Універсал та його ідеологічні попередники» (1968, 1977), «Зауваги до проблеми “історичних” і “неісторичних” націй» (1981),
«Політична думка українських підрадянських дисидентів» (1981) та ін.
З’ясовано, що історик висловив оригінальні думки щодо давньої та нової історії України, а також представив аналітичну схему українського націєтворення,
обґрунтував тезу про «перерви», «завмирання» та «відродження» української нації.
Встановлено, що зміст і суть української історії вчений розумів як взаємодію народу та нації, а згідно з концепцією І. Лисяка-Рудницького, становлення української
нації – це процес, у якому були перерви, однак наявність «основи», тобто народу,
забезпечувала спадкоємність розвитку, тяглість у націєтворенні. Стверджено, що національне відродження ХІХ ст. учений розглядав як початок завершальної, модерної,
фази становлення української нації, після княжої і козацької.
Зазначено, що у працях професор виявляв виняткову ерудованість у багатьох
гуманітарних галузях, проблеми минулого українського народу розглядав на тлі всесвітньої історії з урахуванням методологічного арсеналу західної історичної науки,
яким він досконало володів. Констатовано, що філософська глибина й актуальність тематики, що балансує «між історією і політикою», відвели працям І. Лисяка-Рудницького важливу роль в історичній науці.