Наративи про депортацію з польсько-українського прикордоння учасниць дисидентського руху: Марії Гель, Любові Возняк- Лемик і Ганни Михайленко

Автор
Юлія Артимишин
DOI
10.33402/nd.2024-12-195-208
Анотація

Здійснено аналіз спогадів Марії Гель, Любові Возняк-Лемик, Ганни Михайленко, які походили з терену Закерзоння, задля вивчення їхнього досвіду депортації, способу репрезентації, впливу примусового виселення на життєвий вибір. Стверджено, що головні акценти у спогадах діячок належать їхній залученості в національно-визвольний і правозахисний рух. Однак зауважено, що розповіді про життя на теренах польсько-українського порубіжжя, суспільно-культурної активності української громади в міжвоєнний час, спогади про діяльність членів родини в ОУН та УПА також відіграють важливу роль.

Зазначено, що змістове наповнення спогадів жінок-дисиденток про депортацію вміщує розповіді про безпосередній перебіг примусового виїзду, подальші умови проживання, матеріально-побутові труднощі. Виокремлено причини та передумови депортації із згадками чи стислим переказом офіційних розпоряджень. Констатовано, що М. Гель і Г. Михайленко головну відповідальність за здійснення депортації покладають на радянську владу, однак згадують і про міжнаціональний польсько-український конфлікт, український підпільний рух у місцевостях, звідки вони родом. Зʼясовано, що Л. Возняк-Лемик переїхала до Львова 1920 р., де проживала до Другої світової війни та була активною діячкою українського національно-визвольного руху (членом «Пласту», ОУН). Висунуто припущення, що обізнаність із регіоном Закерзоння допомогла їй у створенні підпільної легенди – розповіді про депортацію використано як прикриття від радянських спецслужб.

Підсумовано, що досвід примусової депортації з польсько-українського прикордоння не став на заваді протидії радянській системі, подальшій громадсько-політичній і правозахисній діяльності. Натомість висловлено гіпотезу, що примусовий переїзд та головно активна позиція родинного середовища в національно-визвольному русі 1930–1940-х років вплинули на життєві траєкторії жінок.

Ключові слова

жінки, дисидентство, Україна, національно-визвольний рух, правозахисний рух, депортація з польсько-українського прикордоння, Закерзоння.

Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Yuliia ARTYMYSHYN
DOI
10.33402/nd.2024-12-195-208
Annotation

This paper analyzes the memoirs of dissident women Maria Hel, Lyubov Wozniak-Lemyk, and Hanna Mykhailenko, who originated from Zakerzonia. It examines their experiences of deportation, the ways in which these experiences are represented, and the impact of forced displacement on their life choices. The memoirs emphasize the women’s involvement in the national liberation and human rights movements. However, the narratives also reflect on life in the Polish-Ukrainian borderlands, the social and cultural activities of the Ukrainian community during the interwar period, and memories of family members' participation in the OUN and UPA. The content of the memoirs of women dissidents about deportation includes stories about the immediate course of forced deportation, subsequent living conditions, difficulties of a material and household nature, the reasons and prerequisites for deportation are singled out, with mentions or a brief retelling of official orders. Maria Hel and Hanna Mykhailenko place primary responsibility for the deportations on Soviet authorities, while also acknowledging the inter-ethnic Polish-Ukrainian conflict and the Ukrainian underground movement in their native regions.

Lyubov Wozniak-Lemyk, who moved to Lviv in 1920 and lived there until the outbreak of Second World War, was an active participant in the Ukrainian national liberation movement, being a member of Plast and the OUN. His familiarity with the Trans-Curzonia region helped her craft an underground identity, and that she used stories of deportation as a means of protection from Soviet special services.

The paper concluded that the experience of forced deportation from the Polish-Ukrainian border did not prevent these women from opposing the Soviet regime or engaging in further political and human rights activism. Instead, it is hypothesized that forced migration, combined with their families’ active involvement in the national liberation movement of the 1930s and 1940s, influenced their life trajectories.

Keywords

women, dissidence, Ukraine, national liberation movement, human rights movement, deportation from the Polish-Ukrainian border, Zakerzonia.

Оголошення:
Новини:

Олександра Киричук виступила з доповіддю «Творець державного Гімну України Михайло Вербицький (до 210-ї річниці від дня народження)»

20 березня 2025 р. на засіданні Вченої ради Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ із доповіддю «Творець державного Гімну України Михайло Вербицький (до 210-ї річниці від дня народження)» виступила к.і.н., заступник директора Львівського музею історії релігії, ст.н.с. відділу нової історії України Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ Киричук Олександра Степанівна.

19 березня 2025 р Мовознавча комісія НТШ провела відкрите засідання в рамках XXXVI Березневої сесії НТШ

У Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка 19 березня 2025 р Мовознавча комісія НТШ провела відкрите засідання в рамках XXXVI Березневої сесії НТШ.