ПЕРЕДУМОВИ І ПРИЧИНИ ЗНИЩЕННЯ ГІТЛЕРІВЦЯМИ 1944 РОКУ ГУТИ ПЕНЯЦЬКОЇ

Автор
Дмитро ЧОБІТ
DOI
https://doi.org/10.33402/up.2019-12-114-150
Анотація

Протягом останнього часу питання, пов’язані зі знищенням с. Гути Пеняцької на Львівщині, набули гострого суспільного інтересу, але вони залишаються малодослідженими – в польській і в українській історіографіях відсутні не лише монографії, але й ґрунтовні наукові статті на цю тему.

У пропонованій публікації на основі нових архівних матеріалів і спогадів очевидців досліджуються передумови та причинизнищення Гути Пеняцької, наводяться факти, які свідчать, що це село спалив, а людей розстріляв військовий підрозділ німецько-фашистського окупаційного режиму за співпрацю місцевої підпільної організації з радянськими партизанами та збройну непокору. Обстріл німецького розвідувального роз’їзду в самій Гуті Пеняцькій 23 лютого 1944 р. призвів до загибелі чотирьох і поранення ще восьми німецьких солдатів. На той час у селі перебувало понад 500 озброєних учасників руху опору та поляків-втікачів із різних німецьких воєнних формувань. Вказаний факт переконав німецьку окупаційну адміністрацію дистрикту «Галичина» у тому, що Гута Пеняцька стала притулком для радянських партизанів, дезертирів та підрозділу НКВД, який здійснив у Львові кілька гучних терактів, у тому числі вбивство віце-губернатора Галичини Отто Бауера. Наслідком стала відплатна каральна акція, здійснена 28 лютого 1944 р. за наказом гітлерівської окупаційної влади.

Ключові слова
Гута Пеняцька, нацисти, радянські партизани, поляки, українці.
Повний текст
Завантажити оригінал
Посилання

Bąkowski, W. (2001). Zagłada Huty Pieniackiej. Kraków [in Polish].

Bilas I. (1994). Represyvno-karalna systema v Ukraini 1917–1953. (Vol. 2). Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

Bulba-Borovets, T. (2008). Armiia bez derzhavy. Slava i trahediia Ukrainskoho povstanskoho rukhu. Spohady. Kyiv: Knyha Rodu [in Ukrainian].

Chobit, D. (2017). Relikvii Pidhoretskoho zamku. Pamiatky Ukrainy: istoriia ta kultura.  2. [in Ukrainian].

Chobit, D. (2018.Kvitnia 27). Trahediia Huty Peniatskoi. Prychyny, perebih, naslidky. Kultura i zhyttia [in Ukrainian].

Denyshchuk, O. (2008). Borotba UPA proty nimetskykh okupantiv. Khronolohiia podii. Rivne [in Ukrainian].

Dmytriv, B. (1988. Bereznia 3). Zahrava nad Hutoiu. Prapor komunizmu. Brody [in Ukrainian].

Dovhan, P. (2018.Zhovtnia 12). Spohady. Kultura i zhyttia. 12 [in Ukrainian].

Hladkov, T. (2001). Lehenda sovetskoi razvedky – N. Kuznetsov. Moskva: Veche [in Russian].

Humeniuk, D. (2007). Spohady pro buremni roky vyzvolnykh zmahan. Lviv [in Ukrainian].

Kharytonov, B. (1978). Na yskhode nochy. Lvov: Kameniar [in Russian].

Kolisnyk, R. Viiskova uprava ta ukrainska Dyviziia Halychyna [in Ukrainian].

Кomański, H. (1999). Ludobojstwo dokonane przez nacionalistów ukrainsrich na Polakach w wojewodswie tarnopolskim. 1939–1946. Wrocław: Norton [in Polish].

Kots, P. (2018). Spohady. Kultura i zhyttia. 19 zhovtnia [in Ukrainian].

Kryvda, M. (2019). Trahediia, yaku dovho zamovchuvaly. Holos Ukrainy. 2019. 1 bereznia. [in Ukrainian].

Lebed, M. (1993). UPA. Ukrainska Povstanska Armiia. Yii geneza, rist i dii u vyzvolnii borotbi ukrainskoho narodu za Ukrainsku Samostiinu Sobornu Derzhavu. 1 chastyna. Nimetska okupatsiia Ukrainy. Drohobych: Vidrodzhennia[in Ukrainian].

Lehasova, L. (2010). Spaleni sela (1941–1944): ukrainskyi vymir trahedii. Storinky voiennoi istorii Ukrainy. Vyp. 13 [in Ukrainian].

Medvedev, D. (1981). Sylnыe dukhom. K.: Polytyzdat. [in Russian].

Motyka, H. (2011). Vid Volynskoi rizanyny do operatsii «Visla». Kyiv: Dukh i Litera [in Polish].

Naumov, M. (1980). Zapadnыi reid. Kyiv: Polytyzdat [in Russian].

Orliuk, S. (2014). Tak vony diialy. Brody i Bridshchyna. Statti, doslidzhennia, dokumenty. Brody: Prosvita [in Ukrainian].

Ponomarenko, R. (2018). Halytski dobrovolchi polky SS. 1943–1944. Ternopil: Mandrivets [in Ukrainian].

Shankovskyi, L. (1975). Spohady D. Shumuka u svitli faktiv. Vyzvolnyi shliakh. Kn. 4 (kviten) [in Ukrainian].

Susol, M. (2010). Toporiv za voliu Ukrainy. Lviv [in Ukrainian].

Toropovskyi, M. (1982. Lypnia 27). Rekviiem ubytoho sela. Leninska molod [in Ukrainian].

Variahina, V. (1979). Narodna hvardiia imeni Ivana Franka. Lviv: Kameniar [in Ukrainian].

Woś, J. (1989.Kwietnia 2). Huta Pieniacka – czwarta rano. Nowiny (Dziennik PZPR). 2 [in Polish].

Zahoruiko, R. (2004). Povernennia zi spravzhnoho pekla. Spohady memuary uchasnyka natsionalno vyzvolnykh zmahan OUN ta UPA. Vyd. druhe, dop. Novyi Rozdil [in Ukrainian].

Zahoruiko, S. (2018.Zhovtnia 19). Spohady. Kultura i zhyttia  [in Ukrainian].

Romaniuk,M. (Ed.). Zolochivska okruha OUN: orhanizatsiini dokumenty 1941–1952. Litopys UPA. Nova seriia. (Vol. 24). Kyiv; Toronto [in Ukrainian].

Źuk, S. (2015). Skrawek piekła na Podolu. Warszawa; Kraków[in Polish].

Author
Dmytro CHOBIT
DOI
https://doi.org/10.33402/up.2019-12-114-150
Annotation

During the last period of time many questions connected with destruction of Guta Penyatska achieved serious social interest, they aren’t widely investigated in many Ukrainian and Polish documents and papers. Except this, our historical science doesn’t include any basic and important scientific articles concerning this problem.

In the publication on the base of many materials and reminiscences of eye-witnesses are shown the main reasons of destruction of Guta Penyatska.

The author provides important facts, which vividly testify, that German-fascist unit set on fire that village, and killed a lot of people. The German occupational regime wanted to punish local underground organization for its cooperation with the Soviet guerillas and armed resistance. On the 23-rd of February 1944 German unit lost 4 (four) soldiers and 8 (eight) were badly wounded.

At that time there were 500 armed participants of Resistance movement and a lot of poles, who escaped from different German military formations. This fact assured Galician occupational administration (District Galicia), that Guta Penyatska was a shelter for the Soviet querillas, security forces and criminal elements, who performed some terrorist acts in Lviv, killing vice-governor of Galicia Otto Bauer. As a result of this, an occupational power organized so-called punitive action, which took place on the 28-th of February 1944.

Keywords
Guta Penyatska, German Army, Soviet partisans, Ukrainian insurgent army, division «Galychyna», punitive action.
Reference

Bąkowski, W. (2001). Zagłada Huty Pieniackiej. Kraków [in Polish].

Bilas I. (1994). Represyvno-karalna systema v Ukraini 1917–1953. (Vol. 2). Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

Bulba-Borovets, T. (2008). Armiia bez derzhavy. Slava i trahediia Ukrainskoho povstanskoho rukhu. Spohady. Kyiv: Knyha Rodu [in Ukrainian].

Chobit, D. (2017). Relikvii Pidhoretskoho zamku. Pamiatky Ukrainy: istoriia ta kultura.  2. [in Ukrainian].

Chobit, D. (2018.Kvitnia 27). Trahediia Huty Peniatskoi. Prychyny, perebih, naslidky. Kultura i zhyttia [in Ukrainian].

Denyshchuk, O. (2008). Borotba UPA proty nimetskykh okupantiv. Khronolohiia podii. Rivne [in Ukrainian].

Dmytriv, B. (1988. Bereznia 3). Zahrava nad Hutoiu. Prapor komunizmu. Brody [in Ukrainian].

Dovhan, P. (2018.Zhovtnia 12). Spohady. Kultura i zhyttia. 12 [in Ukrainian].

Hladkov, T. (2001). Lehenda sovetskoi razvedky – N. Kuznetsov. Moskva: Veche [in Russian].

Humeniuk, D. (2007). Spohady pro buremni roky vyzvolnykh zmahan. Lviv [in Ukrainian].

Kharytonov, B. (1978). Na yskhode nochy. Lvov: Kameniar [in Russian].

Kolisnyk, R. Viiskova uprava ta ukrainska Dyviziia Halychyna [in Ukrainian].

Кomański, H. (1999). Ludobojstwo dokonane przez nacionalistów ukrainsrich na Polakach w wojewodswie tarnopolskim. 1939–1946. Wrocław: Norton [in Polish].

Kots, P. (2018). Spohady. Kultura i zhyttia. 19 zhovtnia [in Ukrainian].

Kryvda, M. (2019). Trahediia, yaku dovho zamovchuvaly. Holos Ukrainy. 2019. 1 bereznia. [in Ukrainian].

Lebed, M. (1993). UPA. Ukrainska Povstanska Armiia. Yii geneza, rist i dii u vyzvolnii borotbi ukrainskoho narodu za Ukrainsku Samostiinu Sobornu Derzhavu. 1 chastyna. Nimetska okupatsiia Ukrainy. Drohobych: Vidrodzhennia[in Ukrainian].

Lehasova, L. (2010). Spaleni sela (1941–1944): ukrainskyi vymir trahedii. Storinky voiennoi istorii Ukrainy. Vyp. 13 [in Ukrainian].

Medvedev, D. (1981). Sylnыe dukhom. K.: Polytyzdat. [in Russian].

Motyka, H. (2011). Vid Volynskoi rizanyny do operatsii «Visla». Kyiv: Dukh i Litera [in Polish].

Naumov, M. (1980). Zapadnыi reid. Kyiv: Polytyzdat [in Russian].

Orliuk, S. (2014). Tak vony diialy. Brody i Bridshchyna. Statti, doslidzhennia, dokumenty. Brody: Prosvita [in Ukrainian].

Ponomarenko, R. (2018). Halytski dobrovolchi polky SS. 1943–1944. Ternopil: Mandrivets [in Ukrainian].

Shankovskyi, L. (1975). Spohady D. Shumuka u svitli faktiv. Vyzvolnyi shliakh. Kn. 4 (kviten) [in Ukrainian].

Susol, M. (2010). Toporiv za voliu Ukrainy. Lviv [in Ukrainian].

Toropovskyi, M. (1982. Lypnia 27). Rekviiem ubytoho sela. Leninska molod [in Ukrainian].

Variahina, V. (1979). Narodna hvardiia imeni Ivana Franka. Lviv: Kameniar [in Ukrainian].

Woś, J. (1989.Kwietnia 2). Huta Pieniacka – czwarta rano. Nowiny (Dziennik PZPR). 2 [in Polish].

Zahoruiko, R. (2004). Povernennia zi spravzhnoho pekla. Spohady memuary uchasnyka natsionalno vyzvolnykh zmahan OUN ta UPA. Vyd. druhe, dop. Novyi Rozdil [in Ukrainian].

Zahoruiko, S. (2018.Zhovtnia 19). Spohady. Kultura i zhyttia  [in Ukrainian].

Romaniuk,M. (Ed.). Zolochivska okruha OUN: orhanizatsiini dokumenty 1941–1952. Litopys UPA. Nova seriia. (Vol. 24). Kyiv; Toronto [in Ukrainian].

Źuk, S. (2015). Skrawek piekła na Podolu. Warszawa; Kraków[in Polish].

Оголошення:
Новини:

Всеукраїнська наукова конференція «Проблеми дослідження українського визвольного руху ХХ століття» (програма)

Шановні колеги! До Вашої уваги програма Всеукраїнської наукової конференції «Проблеми дослідження українського визвольного руху ХХ століття», яка відбудеться 5 грудня 2024 р.

Відбувся науковий семінар за участю Ольги Заневич про паризькі оригінали граматик Івана Ужевича

27 листопада 2024 року Львівський музей історії релігії вкотре відчинив двері для проведення чергового наукового семінару відділів нової історії України та української літератури Інституту українознавства ім. І. Крипʼякевича НАН України та Інституту релігієзнавства – філії Львівського музею історії релігії. Організувала та модерувала захід к.і.н. Ірина Орлевич.