THE IMAGE OF PACIFICATION OF EASTERN HALYCHYNA IN 1930 IN LIGHT OF POLISH AND UKRAINIAN PRESS

Автор
Magdalena GIBIEC
DOI
10.33402/up.2020-13-243-256
Анотація
The pacification conducted by the Polish authorities in Eastern Halychyna in 1930 was the consequence of conflict escalation and pressure put by both the Polish and Ukrainian sides since the end of World War I. As a result of the Treaty of Riga of 1921 and finally, the provisions of the Conference of Ambassadors in 1923, a large percentage of Ukrainians found themselves on the Polish side of the border against their will. Attempts to regain their independence and the fight undertaken in 1918 ended in failure, which only intensified the conflict. In addition, the inefficient national policy of Poland, as well as the unwillingness to cooperate with the Ukrainians, made it impossible to find a satisfactory solution to the issue. For both the Polish and the Ukrainians, Eastern Halychyna was a priority. There was no such compromise that could meet the expectations of both sides. Social attitudes among the Ukrainians favored the radicalization of their views and led to the rise of nationalism. In 1920, the Ukrainian Military Organization (UMO) was established, which has set itself the goal to continue the fight for independence against Poland using even more extreme methods2 . UMO’s activists were fighting not only against the Poles but also the Ukrainians who were ready to establish cooperation with the Polish Government. The next couple of years brought more sources of disagreement, such as the issue of Ukrainian education and economic reform, which only deepened the conflict. Under such conditions, the crisis erupted. In June of 1930, the public was informed about the alleged negotiations between the Government and the Ukrainian National Democratic Alliance (UNDA). This led to the mobilization of Ukrainian nationalists coming out against any agreement. It was connected to the rise of the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN), and UMO became an armed part of it so-called partial pushback of UMO. First, the sabotage and later on the pacification affected, directly and indirectly, a huge part of the population living in the area of Eastern Halychyna. In the era, when there were practically no other mass media, the press was the most important public mouthpiece. It not only served an informative function, but its primary goal was opinion-forming. The press significantly influenced the attitudes and moods of the nation and could even change the course of action. By manipulating the facts, using the right language, fighting with arguments, the press was able to create the desired picture of the events. By looking at the events through the prism of the press, we can look at them from the inside, and thanks to the regularity of press publication (daily in this case), we can follow their development. The aim of this paper is to present the selected issues related to the events, named by the historiography as «the pacification of Eastern Halychyna», in the light of archival materials as well as Polish and Ukrainian public opinion expressed in the press: the «Słowo Polskie» and the «Dilo»
Ключові слова
 pacification, Polish and Ukrainian public, Eastern Halychyna, Ukrainian National Democratic Alliance, Ukrainian Military Organization, Organization of Ukrainian Nationalists, Polish Government.
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Магдалена ГІБЕЦЬ
DOI
10.33402/up.2020-13-243-256
Annotation
Пацифікація, проведена польською владою у Східній Галичині в 1930 р., була наслідком ескалації конфлікту та тиску з боку польської та української сторін після Першої світової війни. У результаті Ризького договору 1921 р. та згідно з ухвалами Конференції Ради послів 1923 р., значний відсоток українців опинився на польському боці кордону проти своєї волі. Спроби відновити незалежність у 1918–1919 рр. закінчилися невдачею, що лише посилило конфлікт. Крім того, неефективна національна політика Польщі, а також небажання співпрацювати з українцями унеможливлювали вирішення цього питання. Як для поляків, так і для українців Східна Галичина була державно-політичним пріоритетом. Не було такого компромісу, який міг би задовільнити очікування обох сторін. Соціальні установки серед українців сприяли радикалізації їх поглядів та призвели до активізації націоналізму. У 1920 р. була створена Українська військова організація, що поставила собі за мету продовжувати змагання за незалежність, використовуючи радикальні методи боротьби проти Польщі. Активісти УВО воювали не лише проти поляків, а й українців, готових налагодити співпрацю з польською владою. Наступні кілька років принесли ще більше розбіжностей, зокрема у сферах української освіти та економічних реформ, що лише поглибило конфлікт. У червні 1930 р. громадськість була проінформована про передбачувані переговори між урядом та Українським національно-демократичним об’єднанням. Це призвело до мобілізації українських націоналістів, які виступали проти будь-якої угоди. Це було пов’язано з піднесенням Організації українських націоналістів, при цьому УВО стало її мілітарною структурою. Вживаючи кардинальних заходів, праворадикали прагнули не допустити домовленостей та актуалізувати національне питання, що призвело до так званого часткового відштовхування УВО. Спочатку саботаж, а згодом і умиротворення зачепили прямо та опосередковано величезну частину населення Східної Галичини. В епоху, коли інших засобів масової інформації практично не було, преса стала найважливішим рупором для громадськості. Вона не лише виконувала інформативну функцію, її головною метою було формування думок. Преса суттєво впливала на настрої та погляди нації і навіть могла змінити спосіб дій. Маніпулюючи фактами, використовуючи правильну мову, борючись аргументами, преса змогла створити бажану картину подій. Подивившись на події крізь призму преси, можемо поглянути на них зсередини, і завдяки регулярності публікацій у пресі (у даному випадку щоденно) можемо стежити за їхнім розвитком. Метою дослідження є представлення вибраних питань, пов’язаних із подіями, які історіографія називає «умиротворенням Східної Галичини», з урахуванням архівних матеріалів, а також польської та української громадської думки, висловленої в пресі: «Słowo Polskie» та «Діло».
Keywords
пацифікація, польська та українська громадськість, Східна Галичина, Український національно-демократичне об’єднання, Українська військова організація, Організація українських націоналістів, польський уряд.
Оголошення:
Новини:

Всеукраїнська наукова конференція «Проблеми дослідження українського визвольного руху ХХ століття» (програма)

Шановні колеги! До Вашої уваги програма Всеукраїнської наукової конференції «Проблеми дослідження українського визвольного руху ХХ століття», яка відбудеться 5 грудня 2024 р.

Відбувся науковий семінар за участю Ольги Заневич про паризькі оригінали граматик Івана Ужевича

27 листопада 2024 року Львівський музей історії релігії вкотре відчинив двері для проведення чергового наукового семінару відділів нової історії України та української літератури Інституту українознавства ім. І. Крипʼякевича НАН України та Інституту релігієзнавства – філії Львівського музею історії релігії. Організувала та модерувала захід к.і.н. Ірина Орлевич.