ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ХІХ СТОЛІТТЯ: ЗМІСТОВІ ЛІНІЇ СУЧАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Висвітлено основні дискусійні питання сучасної історіографії, які стосуються вивчення історії України «довгого» ХІХ ст. Проаналізовано концепції авторів узагальнювальних робіт та зміни, які вносили в них протягом двох останніх десятиліть. Стверджено, що історіографія цього історичного періоду в Україні розвивалася шляхом накопичення нових тем дослідження, а концептуальні переосмислення відбувалися під впливом західної історіографії. Це дало змогу авторам відходити від підпорядкування матеріалу наперед заданій схемі націотворення (або ж національного відродження) та розглядати історичний процес як складну взаємодію різних чинників. Сучасні історики відмовляються від спрощеного розуміння колективних ідентичностей того часу та визнають їх множинність, зв’язок із поняттям лояльності, перехід однієї в іншу та можливість їхнього комфортного поєднання або кількаразових ситуативних змін протягом одного життя. З-поміж головних питань, над якими продовжують дискутувати історики України «довгого ХІХ ст.», виділено: формування уявного та реального простору модерної України, критерії періодизації цього історичного часу, співвідношення між традицією і модернізацією та вплив процесів модернізації й урбанізації на формування національних рухів, взаємозв’язок між «новою імперською історією та концепціями творення модерних націй, питання культурно-інтелектуальної історії (історії ідей) та можливостей і особливостей вивчення історії ХІХ ст. шляхом «історії знизу», уваги до особистого досвіду конкретної людини. Показано способи формування стереотипних уявлень через надмірне зловживання «ретроспективною історією», що штовхає дослідників на оцінні судження про події та явища ХІХ ст., виходячи з досвіду ХХ ст. Обговорено способи дослідження й представлення багатокультурності та взаємодії різних культур на етнічному пограниччі. З’ясовано, що ХІХ ст., зважаючи на значні перетворення повсякдення, можна вважати «часом змін». Стверджено, що найближчі перспективи в дослідженні історії України «довгого» ХІХ ст. полягають у прочитанні та перечитанні джерел, які репрезентують різні точки зору та способи переживання однакових процесів та явищ.
«довге» ХІХ ст., формування української модерної нації, модернізація, культурно-інтелектуальна історія України ХІХ ст., сучасна історіографія.
The article highlights the main controversial issues of modern historiography, which relate to the study of the history of Ukraine's «long» 19th century. The concepts of the authors of generalizing works and the changes made in them during the last two decades are analyzed. It is claimed that the historiography of this historical period in Ukraine developed through the accumulation of new research topics, and conceptual rethinking took place under the influence of Western historiography. This allowed the authors to move away from the subordination of the material to a predetermined scheme of nation-building (or national revival) and to consider the historical process as a complex interaction of various factors. Modern historians move away from a simplistic understanding of the collective identities of the time and recognize their multiplicity, the connection with the concept of loyalty, the transition from one to another and the possibility of a comfortable combination or multiple situational changes in one lifetime. Among the main issues that Ukrainian historians continue to discuss in the «long nineteenth century» are: the formation of imaginary and real space of modern Ukraine, the criteria for periodization of this historical time, the relationship between tradition and modernization and the impact of modernization and urbanization on national movements, the relationship between the «new imperial history» and the concepts of modern nations, issues of cultural and intellectual history (history of ideas) and the possibilities and features of studying the history of the nineteenth century through «history from below», attention to the personal experience of a particular person. The ways of forming stereotypical notions due to excessive abuse of «retrospective history» are shown, which pushes researchers to make evaluative judgments about the events and phenomena of the 19th century, based on the experience of the 20th century. Methods of research and presentation of multiculturalism and interaction of different cultures on the ethnic border are discussed. It is shown that due to significant transformations of everyday life of the 19th century can be represented as «time of change». It is argued that the immediate prospects in the study of the history of Ukraine «long» 19th century. are to read and re-read sources that represent different points of view and ways of experiencing the same processes and phenomena.
«long» 19th century, formation of the Ukrainian modern nation, modernization, cultural and intellectual history of Ukraine of the 19th century, modern historiography.