Семантика ідентичності мешканця українсько-польського пограниччя 60–80-х років ХХ століття крізь призму пам’яті дитини польського походження
На базі усноісторичних глибинних інтервʼю досліджено особливості виховання
дітей та формування їх національної ідентичності у польських сімʼях на
українсько-польському пограниччі у 60–80-х роках ХХ ст. Зʼясовано,
що ці особливості могли змінюватися залежно від місця проживання, компактної чи
розсіяної присутності польської спільноти, а також типу виховання та атмосфери
в самій сімʼї. Зазначено, що станом на початок 1980-х років сімʼї з
польських усе більше ставали змішаними, а отже, легше піддавалися асиміляції в
українські та радянські простори. Обґрунтовано, що вибір власної ідентичності,
який документально затверджувався в 16 років під час отримання паспорта та
заповнення графи «національність», був очевидним для дітей, які виросли у
повністю польській сімʼї, та утрудненим для дітей зі змішаних родин, у яких спосіб
повсякдення і батьківський вплив схиляв їх то в один, то в інший бік.
Проаналізовано особливості функціонування історичної памʼяті та причини її
затирання у польських родинах на етапі передавання між поколіннями. Визначено,
що основними чинниками ідентичності для дитини була мова і Костел. Зауважено,
що вивчення польської мови для більшості респондентів починалося з раннього
дитинства, а її засвоєнню сприяло родинне середовище, польські книги і
телебачення. Доведено, що Костел відігравав подвійну роль – як місця молитви та
покаяння, так і площини зустрічі та спілкування у межах польської національної
спільноти, хоча в більшості міст і сіл пограниччя костели закрито, а добиратися
у сусідні було довго і важко, батьки ходили на Меси з дітьми. Стверджено, що
інтеграції дітей в українське середовище сприяло товариське спілкування
українською мовою, натомість радянська ідентичність накладалася ззовні через
школу, шляхом обов’язкового вивчення російської мови і пропагандистських
повчань. Наголошено, що у підсумку більшість вихідців із польських сімей
прийняли подвійну польсько-українську ідентичність у формі лояльного поєднання
польської національності та українського громадянства.
The article examines the particularities of child-rearing and national
identity formation in Polish families on the Ukrainian-Polish border in the
1960s–80s based on in-depth oral
history interviews. It was found that these characteristics could vary
depending on the place of residence, the compactness or dispersion of the
Polish community, as well as the type of upbringing and the atmosphere within
the family itself. In the early 1980s, Polish families became
increasingly mixed and thus more easily assimilated into Ukrainian and Soviet
spaces. It has been shown that the choice of their own identity, which was
documented at the age of 16 when the person received a passport and filled in
the «nationality» column, was
obvious for children who grew up in a fully Polish family, and difficult for
children from mixed families, whose daily routine and parental influence tipped
them one way or the other. The peculiarities of the functioning of historical
memory and the reasons for its erasure in Polish families at the stage of
intergenerational transmission have been analyzed. It was found that language
and church were the main factors of a child’s identity.
For most of the interviewees, learning Polish began in early childhood and was
facilitated by the family environment, Polish books and television. The church
played a dual role as a place of prayer and repentance, and as a place of
meeting and communication within the Polish national community. Although
churches were closed in most towns and villages along the border, and the
journey to neighbouring churches was long and difficult, parents took their
children to the Worship. It is stated that the children's integration into the
Ukrainian environment was facilitated by friendly communication in the
Ukrainian language, while Soviet identity was imposed from outside through
school, compulsory study of the Russian language and propaganda lessons. As a
result, it has been emphasized that most people from Polish families adopted a
dual Polish-Ukrainian identity in the form of a loyal combination of Polish
nationality and Ukrainian citizenship. A significant part of the source base of
the study consists of interviews recorded in the Striletske village (Yavoriv
district, Lviv region), where the area of compact settlement of the Polish
population has been preserved.