Семантика ідентичності мешканця українсько-польського пограниччя 60–80-х років ХХ століття крізь призму пам’яті дитини польського походження

Автор
Ірина Деревчук
DOI
10.33402/up.2024-17-242-258
Анотація

На базі усноісторичних глибинних інтервʼю досліджено особливості виховання дітей та формування їх національної ідентичності у польських сімʼях на українсько-польському пограниччі у 60–80-х  роках ХХ ст. Зʼясовано, що ці особливості могли змінюватися залежно від місця проживання, компактної чи розсіяної присутності польської спільноти, а також типу виховання та атмосфери в самій сімʼї. Зазначено, що станом на початок 1980-х років сімʼї з польських усе більше ставали змішаними, а отже, легше піддавалися асиміляції в українські та радянські простори. Обґрунтовано, що вибір власної ідентичності, який документально затверджувався в 16 років під час отримання паспорта та заповнення графи «національність», був очевидним для дітей, які виросли у повністю польській сімʼї, та утрудненим для дітей зі змішаних родин, у яких спосіб повсякдення і батьківський вплив схиляв їх то в один, то в інший бік. Проаналізовано особливості функціонування історичної памʼяті та причини її затирання у польських родинах на етапі передавання між поколіннями. Визначено, що основними чинниками ідентичності для дитини була мова і Костел. Зауважено, що вивчення польської мови для більшості респондентів починалося з раннього дитинства, а її засвоєнню сприяло родинне середовище, польські книги і телебачення. Доведено, що Костел відігравав подвійну роль – як місця молитви та покаяння, так і площини зустрічі та спілкування у межах польської національної спільноти, хоча в більшості міст і сіл пограниччя костели закрито, а добиратися у сусідні було довго і важко, батьки ходили на Меси з дітьми. Стверджено, що інтеграції дітей в українське середовище сприяло товариське спілкування українською мовою, натомість радянська ідентичність накладалася ззовні через школу, шляхом обов’язкового вивчення російської мови і пропагандистських повчань. Наголошено, що у підсумку більшість вихідців із польських сімей прийняли подвійну польсько-українську ідентичність у формі лояльного поєднання польської національності та українського громадянства.

Ключові слова
дитинство, українсько-польське пограниччя, історія повсякденності, радянське повсякдення, усна історія, національна ідентичність. 
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Iryna DEREVCHUK
DOI
10.33402/up.2024-17-242-258
Annotation

The article examines the particularities of child-rearing and national identity formation in Polish families on the Ukrainian-Polish border in the 1960s80s based on in-depth oral history interviews. It was found that these characteristics could vary depending on the place of residence, the compactness or dispersion of the Polish community, as well as the type of upbringing and the atmosphere within the family itself. In the early 1980s, Polish families became increasingly mixed and thus more easily assimilated into Ukrainian and Soviet spaces. It has been shown that the choice of their own identity, which was documented at the age of 16 when the person received a passport and filled in the «nationality» column, was obvious for children who grew up in a fully Polish family, and difficult for children from mixed families, whose daily routine and parental influence tipped them one way or the other. The peculiarities of the functioning of historical memory and the reasons for its erasure in Polish families at the stage of intergenerational transmission have been analyzed. It was found that language and church were the main factors of a childs identity. For most of the interviewees, learning Polish began in early childhood and was facilitated by the family environment, Polish books and television. The church played a dual role as a place of prayer and repentance, and as a place of meeting and communication within the Polish national community. Although churches were closed in most towns and villages along the border, and the journey to neighbouring churches was long and difficult, parents took their children to the Worship. It is stated that the children's integration into the Ukrainian environment was facilitated by friendly communication in the Ukrainian language, while Soviet identity was imposed from outside through school, compulsory study of the Russian language and propaganda lessons. As a result, it has been emphasized that most people from Polish families adopted a dual Polish-Ukrainian identity in the form of a loyal combination of Polish nationality and Ukrainian citizenship. A significant part of the source base of the study consists of interviews recorded in the Striletske village (Yavoriv district, Lviv region), where the area of compact settlement of the Polish population has been preserved.

Keywords
childhood, Ukrainian-Polish borderland, history of everyday life, Soviet everyday life, oral history, national identity.
Оголошення:
Новини:

Олександра Киричук виступила з доповіддю «Творець державного Гімну України Михайло Вербицький (до 210-ї річниці від дня народження)»

20 березня 2025 р. на засіданні Вченої ради Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ із доповіддю «Творець державного Гімну України Михайло Вербицький (до 210-ї річниці від дня народження)» виступила к.і.н., заступник директора Львівського музею історії релігії, ст.н.с. відділу нової історії України Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ Киричук Олександра Степанівна.

19 березня 2025 р Мовознавча комісія НТШ провела відкрите засідання в рамках XXXVI Березневої сесії НТШ

У Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка 19 березня 2025 р Мовознавча комісія НТШ провела відкрите засідання в рамках XXXVI Березневої сесії НТШ.