Польсько-литовський діалог кінця ХХ – початку ХХІ століття: виклики польської меншини
Показано
особливості розвитку польсько-литовського міждержавного діалогу в останнє
десятиріччя ХХ – перше двадцятиріччя ХХІ ст., зокрема роль польської
нацменшини у Литві у становленні та розвитку відносин між обома державами. Виокремлено
різне сприйняття двома народами спільної історичної та культурної спадщини,
досвіду Речі Посполитої. Розглянуто спробу створення польської автономії у
складі Литовської держави наприкінці 1980-х – початку 1990-х років. Стверджено
процес литвинізації як відповідь на дії польської нацменшини. Актуалізовано
питання прагматичного розвитку відносин між Литвою та Польщею на основі права
власного трактування історії, розвитку законодавства щодо нацменшин відповідно
до європейських норм. Виокремлено внутрішні законодавчі ініціативи урядів
Польщі та Литви (карта поляка, здобування освіти в дошкільних та шкільних
навчальних закладах литовською) та наслідки їх упровадження. Прослідковано ознаки
лібералізації політики Литви щодо польської меншини, що були помітні після 2014 р.
і їх можна пов’язати з початком російської збройної агресії проти України та
пошуком надійного союзника у протистоянні з путінським режимом. Стверджено, що
польська меншина у Литві належить до найкраще організованих польських громад за
кордоном. Основним рупором її потреб і вимог є Спілка поляків у Литві.
Актуалізовано питання ідеї міжмор’я та налагодження
польсько-литовсько-української співпраці, досвіду польсько-литовського діалогу
заради партнерства та добросусідства.
The proposed article shows the
peculiarities of the development of the Polish-Lithuanian interstate dialogue
in the last decade of the 20th century – the first twenty years
of the 21st century, in particular, the role of the Polish
national minority in Lithuania in the formation and development of relations
between the two states. Different perceptions of the common historical and
cultural heritage and experience of the Commonwealth of Nations are
highlighted. The attempt to create Polish autonomy as part of the Lithuanian
state in the late 1980s and early 1990s is considered.
The process of Litvinization is confirmed as a response to the actions of the
Polish national minority. The issue of the pragmatic development of relations
between Lithuania and Poland on the basis of the right to one’s own
interpretation of history, the development of legislation regarding national minorities
in accordance with European norms was updated. Internal legislative initiatives
of the governments of Poland and Lithuania (Polish card, education in preschool
and school educational institutions in Lithuanian) and the consequences of
their implementation are highlighted. The signs of liberalization in Lithuania’s
policy towards the Polish minority, which were visible after 2014 and can be
connected with the events that began in Ukraine and the search for a reliable
ally in the confrontation with Russia, were traced. It is claimed that the
Polish minority in Lithuania belongs to the best organized Polish communities
abroad. The main mouthpiece of its needs and demands is the Union of Poles in
Lithuania. The issue of the idea of the intersea and the establishment of
Polish-Lithuanian-Ukrainian cooperation, the experience of the
Polish-Lithuanian dialogue for the sake of partnership and good neighborliness
was updated.