«МЕНЕ ЗАВЖДИ ТІШИЛО Й ПОЧАСТИ ДИВУВАЛА ТА ВЕЛИКА НАПРУЖЕНА ПРАЦЯ, ЯКУ ПЕРЕВОДЯТЬ НАШІ ВОЯКИ…»: РОЛЬ ВОЛОДИМИРА САЛЬСЬКОГО В ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ЕМІГРАЦІЇ (1921–1940)
Розглянуто важливу і складну в сучасній історіографії проблему збереження традиції української державності в еміграції. Зазначено, що попри значний інтерес наукових кіл до інституційного рівня емігрантського життя – діяльності українських політичних, громадських і культурних організацій та товариств – вклад окремих особистостей у справу організації емігрантського життя, збереження національної культури й ідентичності залишається маловивченим. На особистісному рівні, на прикладі генерал-хорунжого Володимира Сальського, досліджено внесок у справу організації життя українських військових емігрантів. Проаналізовано основні напрями діяльності В. Сальського щодо збереження цілісності, структури й боєздатності Армії Української Народної Республіки (УНР), покращення матеріально-побутового становища колишніх військових, підвищення їх освітнього рівня, професійної майстерності (через організацію різноманітних курсів з військового вишколу і підготовки офіцерів колишньої Армії УНР), ідейної загартованості, підтримки в них патріотичного духу. Представлено стратегію й практичні кроки В. Сальського як міністра військових справ в екзилі щодо забезпечення діяльності емігрантських політичних і громадських структур у різних закордонних осередках – Польщі, Чехословаччині, Франції, Болгарії тощо. Зокрема, акцентовано увагу на кадровій політиці, створенні агентурної мережі, що не лише здійснювала розвідувальну діяльність на місцях, а й намагалася консолідувати українців, організувати їх національно-культурне життя на нових місцях.
українська військова еміграція, Володимир Сальський, Державний центр УНР (ДЦ УНР), Міністерство військових справ УНР.
1. Dvirna, K., & Kunts, S. (2016). Povoienna dolia armii UNR u 20–30-ti roky XX stolittia. Istoriia v ridnii shkoli: naukovo-metodychnyi zhurnal (Kyiv), 6, 3. [in Ukrainian].
2. Józef Piłsudski Institute of Amerika. Archival Collections Online. Fonds «Ukraińska Misja Wojskowa w Polsce», 701/7/4, 22. Retrieved from http://archiwa.pilsudski.org/dokument.php?nonav=0&nrar=701&nrzesp=7&sygn=4&handle=701.180/6009. [in Ukrainian].
3. Kolianchuk, O. (2000). Ukrainska viiskova emihratsiia u Polshchi (1920–1939). Lviv. [in Ukrainian].
4. Kolianchuk, O., Lytvyn, M., & Naumenko, K. (1995). Heneralitet Ukrainskykh vyzvolnykh zmahan. Biohramy heneraliv ta admiraliv ukrainskykh viiskovykh formatsii pershoi polovyny XX stolittia. Lviv. [in Ukrainian].
5. Komar, V. (2011). Emihratsiia UNR v politytsi prometeizmu Polshchi 30-kh rokiv XX st. Chornomorskyi litopys, 3, 19. [in Ukrainian].
6. Livytskyi, M. A. (1984). DTS UNR v ekzyli mizh 1920 i 1940 rokamy. Munich; Philadelphia. [in Ukrainian].
7. Lozytskyi, V. S. (Ed.). (2008). Ukrainska politychna emihratsiia 1919–1945: Dokumenty i materialy. Kyiv: Parlamentske vyd-vo. [in Ukrainian].
8. Plazova, T. (2008). Ukrainska politychna emihratsiia u pershii polovyni 20-kh rokiv XX st. Ukrainska natsionalna ideia: realii ta perspektyvy rozvytku, 20, 118–121. [in Ukrainian].
9. Shvahuliak, M. (1992). Ukrainska politychna emihratsiia v Nimechchyni u 30-kh rokakh XX st. Poceedings of the International Scientific Conferences: Ukrainska emihratsiia. Istoriia i suchasnist. (pp. 316–334). Lviv: Kameniar. [in Ukrainian].
10. Skorych, L. V. (2013). Ukrainska viiskova emihratsiia u Polshchi (1921–1924 rr.). Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika». Derzhava ta armiia, 752, 136–139. [in Ukrainian].
11. Sribniak, I. (1997). Obezzbroiena, ale neskorena: Internovana Armiia UNR u taborakh Polshchi y Rumunii (1921–1924 rr.). Kyiv; Philadelphia. [in Ukrainian].
12. Sribniak, I. (2006). Pochatky ukrainskoi viiskovoi emihratsii na Balkanakh (1921–1923 rr.). Viiskovo-istorychnyi almanakh, 2, 45–55. [in Ukrainian].
13. Sribniak, I. (2018). «Ne hnyite v barakakh, tvorit zhyttia tut, na tsomu malenkomu misti, ohorodzhenomu drotamy…» (Povsiakdennia internovanykh voiakiv-ukraintsiv u Aleksandrovi (Polshcha) u vysvitlenni taborovoi periodyky, 1921 r.). Yevropeiski istorychni studii, 10, 217–252. [in Ukrainian].
14. Sribniak, I. (2018). Osoblyvosti sotsializatsii voiakiv-ukraintsiv armii UNR pislia yikh perekhodu na tsyvilnyi stan (seredyna 1920-kh rr.). Science Rise, 10, 10–13. [in Ukrainian].
15. Valiiskyi, A. (2009). Heneral Volodymyr Salskyi. Visti kombatanta. Retrieved from http://komb-a-ingwar.blogspot.com/2009/02/blog-post_03.html. [in Ukrainian].
16. Zabolotniuk, V. (2016). Stanovlennia ukrainskoi viiskovoi emihratsii v Nimechchyni (1918–1939). Skhid (Mariupol), 6 (146), 60–64. [in Ukrainian].
The study considers the issue of saving the tradition of Ukrainian statehood in emigration, which is essential and challenging in modern historiography. It is noted that the contribution of individuals to the organization of emigrant life, preservation of national culture and identity remains poorly investigated, despite the considerable interest of researchers in its institutional level – the activities of Ukrainian political, public and cultural organizations and societies. At the personal level, on the example of Volodymyr Salskyi, the contribution to the cause of the organization of Ukrainian military emigrants' life was investigated. The basic directions of V. Salskyi's activity regarding preserving the wholeness, structure and combat capability of the UNR's Army, improving the material and living conditions of the former military, increasing their educational level, professional skills (through the organization of various military training courses and training of former UNR officers), as well as supporting the patriotic spirit were analyzed. The strategy and practical steps of V. Salskyi as the Minister of Military Affairs in exile for providing activities of emigrant political and public structures in various foreign centers such as Poland, Czechoslovakia, France, and Bulgaria are presented. In particular, the focus is on personnel policy, the creation of a human intelligence network that not only carried out intelligence assessment in the region but also tried to consolidate Ukrainians, organized their national and cultural life in new places.
Ukrainian military emigration, Volodymyr Salskyi, UNR State Center, UNR Ministry of Military Affairs.
1. Dvirna, K., & Kunts, S. (2016). Povoienna dolia armii UNR u 20–30-ti roky XX stolittia. Istoriia v ridnii shkoli: naukovo-metodychnyi zhurnal (Kyiv), 6, 3. [in Ukrainian].
2. Józef Piłsudski Institute of Amerika. Archival Collections Online. Fonds «Ukraińska Misja Wojskowa w Polsce», 701/7/4, 22. Retrieved from http://archiwa.pilsudski.org/dokument.php?nonav=0&nrar=701&nrzesp=7&sygn=4&handle=701.180/6009. [in Ukrainian].
3. Kolianchuk, O. (2000). Ukrainska viiskova emihratsiia u Polshchi (1920–1939). Lviv. [in Ukrainian].
4. Kolianchuk, O., Lytvyn, M., & Naumenko, K. (1995). Heneralitet Ukrainskykh vyzvolnykh zmahan. Biohramy heneraliv ta admiraliv ukrainskykh viiskovykh formatsii pershoi polovyny XX stolittia. Lviv. [in Ukrainian].
5. Komar, V. (2011). Emihratsiia UNR v politytsi prometeizmu Polshchi 30-kh rokiv XX st. Chornomorskyi litopys, 3, 19. [in Ukrainian].
6. Livytskyi, M. A. (1984). DTS UNR v ekzyli mizh 1920 i 1940 rokamy. Munich; Philadelphia. [in Ukrainian].
7. Lozytskyi, V. S. (Ed.). (2008). Ukrainska politychna emihratsiia 1919–1945: Dokumenty i materialy. Kyiv: Parlamentske vyd-vo. [in Ukrainian].
8. Plazova, T. (2008). Ukrainska politychna emihratsiia u pershii polovyni 20-kh rokiv XX st. Ukrainska natsionalna ideia: realii ta perspektyvy rozvytku, 20, 118–121. [in Ukrainian].
9. Shvahuliak, M. (1992). Ukrainska politychna emihratsiia v Nimechchyni u 30-kh rokakh XX st. Poceedings of the International Scientific Conferences: Ukrainska emihratsiia. Istoriia i suchasnist. (pp. 316–334). Lviv: Kameniar. [in Ukrainian].
10. Skorych, L. V. (2013). Ukrainska viiskova emihratsiia u Polshchi (1921–1924 rr.). Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika». Derzhava ta armiia, 752, 136–139. [in Ukrainian].
11. Sribniak, I. (1997). Obezzbroiena, ale neskorena: Internovana Armiia UNR u taborakh Polshchi y Rumunii (1921–1924 rr.). Kyiv; Philadelphia. [in Ukrainian].
12. Sribniak, I. (2006). Pochatky ukrainskoi viiskovoi emihratsii na Balkanakh (1921–1923 rr.). Viiskovo-istorychnyi almanakh, 2, 45–55. [in Ukrainian].
13. Sribniak, I. (2018). «Ne hnyite v barakakh, tvorit zhyttia tut, na tsomu malenkomu misti, ohorodzhenomu drotamy…» (Povsiakdennia internovanykh voiakiv-ukraintsiv u Aleksandrovi (Polshcha) u vysvitlenni taborovoi periodyky, 1921 r.). Yevropeiski istorychni studii, 10, 217–252. [in Ukrainian].
14. Sribniak, I. (2018). Osoblyvosti sotsializatsii voiakiv-ukraintsiv armii UNR pislia yikh perekhodu na tsyvilnyi stan (seredyna 1920-kh rr.). Science Rise, 10, 10–13. [in Ukrainian].
15. Valiiskyi, A. (2009). Heneral Volodymyr Salskyi. Visti kombatanta. Retrieved from http://komb-a-ingwar.blogspot.com/2009/02/blog-post_03.html. [in Ukrainian].
16. Zabolotniuk, V. (2016). Stanovlennia ukrainskoi viiskovoi emihratsii v Nimechchyni (1918–1939). Skhid (Mariupol), 6 (146), 60–64. [in Ukrainian].