ГЕОПОЛІТИЧНІ РОЗБІЖНОСТІ ЯК ЧИННИК ВІДНОСИН ПОЛЬЩІ ТА РОСІЇ (1994–2004)
Висвітлено політичні відносини Республіки Польщі (РП) та Російської Федерації (РФ) у другій половині 90-х років ХХ ст. і першому п’ятиріччі ХХІ ст. На основі аналізу зовнішньополітичних відносин між двома країнами в цей період стверджено, що їхній діалог мав переважно конфліктний контекст, зумовлений різним баченням геополітичної ситуації та проблем формування системи безпеки в регіоні Центрально-Східної Європи (ЦСЄ). Зазначено, що побоюючись відновлення домінації Росії на теренах колишнього соціалістичного табору, Польща прагнула приєднатися до євроатлантичних і європейських структур; водночас Росія оцінювала процес розширення НАТО, активним прихильником якого виступала Варшава, як загрозу власним національним інтересам – це призводило до перманентного погіршення двосторонніх відносин. Також спостережено, що, не сприймаючи Польщу рівнозначним партнером, Кремль прагнув вирішувати всі суперечливі справи через взаємини зі США і країнами Заходу.
З’ясовано, що польська влада розглядала можливість налагодження відносин із РФ через розвиток торговельно-економічних зв’язків і вирішення проблемних питань у сфері історичної пам’яті. Відтак спостережено значні шанси на потепління у відносинах, що з’явилися в період проголошення президентом Росії Володимиром Путіним (Влади́мир Пу́тин) курсу на європеїзацію РФ та її зближення з євроатлантичними структурами в перших роках ХХІ ст. Проте встановлено, що новим чинником загострення взаємин стала політична боротьба Варшави й Москви за вплив на Україну та Білорусь, зокрема події Помаранчевої революції засвідчили значне заангажування обох держав у процесах в Україні та прагнення здобути домінантний вплив на вирішення політичної кризи. Констатовано, що перемога сил, підтримуваних польською стороною, водночас означала геополітичну поразку Кремля, а отже, створювала серйозний конфлікт у двосторонній комунікації.
Республіка Польща, Російська Федерація, НАТО, зовнішня політика, геополітика.
The article highlights the political relations between the Republic of Poland and the Russian Federation in the second half of the 1990s and the first five years of the 21st century. An analysis of the foreign policy relations between the two countries during this period affirms that their dialogue was mainly conflicting due to different visions of the geopolitical situation and forming a security system in the Central and Eastern Europe region. Fearing the restoration of Russian dominance in the former socialist camp, Poland sought to join Euro-Atlantic and European Union's structures. At the same time, Russia assessed the process of NATO enlargement, which Warsaw actively support, as a threat to its national interests. These two positions led to a permanent worsening of bilateral relations. The Kremlin also aimed to resolve all controversial issues through relations with the United States and Western countries, not perceiving Poland as an equal partner. It has been found out that the Polish authorities were considering the possibility of establishing relations with Russia through the development of trade and economic relations and solving problems in the field of historical memory. Significant changes for warming in relations appeared when Russian President Vladimir Putin proclaimed the course of Europeanization of the Russian Federation and its rapprochement with Euro-Atlantic structures in the first years of the 21st century. However, a new factor in the worsening of relations was the political struggle between Warsaw and Moscow to influence Ukraine and Belarus. In particular, the Orange Revolution events showed the significant involvement of both countries in Ukraine's processes and the desire to gain a dominant influence in resolving the political crisis. At the same time, the victory of the Polish-backed forces meant a geopolitical defeat for the Kremlin and thus created a serious conflict in bilateral communication.