ХАРКІВСЬКІ УГОДИ 2010 РОКУ: ВІЗІЇ ПОЛІТИЧНИХ, МЕДІЙНИХ ТА ЕКСПЕРТНИХ СЕРЕДОВИЩ В УКРАЇНІ
Визначено основні візії політичних, медійних та експертних середовищ в Україні щодо укладення Харківських угод 2010 р. – Договору між Україною і Російською Федерацією із питань перебування Чорноморського флоту Військово-морського флоту Російської Федерації (ЧФ ВМФ РФ) на території України. Стверджено, що наближені до тодішнього президента України Віктора Януковича кола сприймали їх як ознаку початку ери інтенсивних українсько-російських відносин, зокрема в питанні здешевлення газу, що мало б посприяти подоланню кризових явищ в економіці та забезпечити нижчою ціною на газ як промислових, так і побутових споживачів. Зазначено, що натомість в опозиційних середовищах угоди розцінювали як зраду українських національних інтересів, створення у Чорноморському регіоні дестабілізаційного ядра у вигляді ЧФ ВМФ РФ та початку інтеграції України до російського геополітичного простору.
Констатовано, що водночас українська сторона не змогла схилити російську до підписання нових газових угод щодо перегляду ціни на блакитне паливо по суті, а не через систему знижок. Також стверджено, що не була дієвою за цих обставин і критика опозиції: хоч тематика подовження базування ЧФ ВМФ РФ у Севастополі й стала одним із постулатів їхньої антивладної риторики, проте об’єднання опозиції ще не переросло в інституалізований рух, набуваючи таких ознак лише напередодні парламентських виборів 2012 р. Зазначено, що натомість російська сторона сповна скористалася з українських поступок 2010 р. і саме збереження ЧФ РФ на Кримському півострові дозволило росіянам підготувати ґрунт до його анексії та підживлення створеної російськими шовіністами ідеологеми про Севастополь як «російське місто».
Харківські угоди 2010 р., політикум, мас-медіа, експертне середовище, візії, Чорноморський флот Військово-морського флоту Російської Федерації, газ, Україна, Російська Федерація.
The main visions of the political, media, and expert
circles in Ukraine concerning the conclusion of the Kharkiv Agreements in 2010
– the pact between Ukraine and the Russian Federation on the stay of the Black
Sea Fleet of the Russian Federation Navy on the territory of Ukraine are
determined.
It is alleged that circles close to the President of
Ukraine, Viktor Yanukovych, saw them as a sign of the beginning of an era of
intense Ukrainian-Russian relations, including the issue of cheaper gas, which
would help to overcome the crisis in the economy and provide a lower price for
gas for both industrial and household consumers. Instead, the agreements in the
opposition were seen as a betrayal of Ukrainian national interests, the
creation in the Black Sea region of a destabilizing center in the form of the
Black Sea Fleet of the Russian Navy, and the beginning of Ukraine’s integration
into the Russian geopolitical space.
At the same time, the Ukrainian side was unable to
persuade the Russian to sign new gas agreements to revise the price of «blue
fuel» in essence, rather than through a discount system. Opposition criticism
was also not effective under these circumstances: although the topic of
prolongation of the Russian Navy’s Black Sea Fleet base in Sevastopol became
one of the tenets of their anti-government rhetoric, however, the unification
of the opposition had not yet grown into an institutionalized movement,
acquiring such features only on the eve of the parliamentary elections in 2012.
Instead, the Russian side took full advantage of the Ukrainian concessions of
2010. It is the preservation of the Black Sea Fleet on the Crimean Peninsula
that allowed the Russians to prepare the ground for its annexation and for the
nourishment of the Russian chauvinist ideology about Sevastopol as a «Russian
city».