ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА СПІВПРАЦЯ УКРАЇНИ З НАТО: ОСОЛИВОСТІ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ПРОГРАМ СПІВРОБІТНИЦТВА (кінець ХХ – початок ХХІ століття)
Показано перебіг військово-політичного співробітництва України з НАТО упродовж 2000-х років. Доведено, що співпраця з Північноатлантичним альянсом (НАТО), яка розвивалася в межах програми «Партнерство заради миру», була складовою комплексу євроінтеграційних заходів нашої держави та покликана підвищити взаємосумісність ЗСУ (Збройних cил України) з підрозділами НАТО. Констатовано, що пріоритетним напрямом співробітництва в межах взаємодії ЗСУ та підрозділів НАТО стало передусім питання військово-політичної співпраці. Висновано, що співпраця з НАТО позитивно вплинула на реформування і подальший розвиток ЗСУ, виконання ними безпекових завдань. Ретроспективно розглянуто особливості співпраці Української держави з НАТО крізь призму нормативно-правової бази двосторонніх відносин. Акцентовано увагу на важливості Північноатлантичного альянсу, зважаючи на геополітичні виклики, які стояли перед Україною наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Зауважено, що двосторонні відносини вийшли на якісно новий рівень після підписання «Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО (1997), яка активізувала контакти між представниками альянсу та центральними органами влади України. Визначено пріоритети Державної програми реформування та розвитку Збройних сил України на період до 2005 р., Державної програми співробітництва України з НАТО на період до 2001 р., Державної програми співробітництва України з НАТО на 2001–2004 рр., Концепції військово-технічного співробітництва України з іноземними державами на період до 2010 р. й інших нормативно-правових актів, які регулювали двосторонні відносини наприкінці ХХ ст. та на сучасному етапі українського державотворення. Доведено безперспективність політики багатовекторності та наголошено на необхідності поглиблення контактів із НАТО в умовах російсько-української війни.
The article shows the course of Ukraine's military-political cooperation with the North Atlantic Alliance (NATO) during the 2000s. Cooperation with NATO, which was developed within the Partnership for Peace program, was part of a set of European integration measures of our country and was made to increase the interoperability of the Armed Forces of Ukraine (AFO) with NATO units. Military-political cooperation was the priority area of cooperation. Cooperation with NATO has positively impacted the reform and further development of the Armed Forces, security tasks compliance. The author retrospectively analyzes the characteristics of the Ukrainian state's cooperation with NATO through the prism of bilateral relations' regulatory framework. Given the geopolitical challenges facing Ukraine in the late 20th and early 21st centuries, the emphasis is placed on the North Atlantic Alliance's importance. Bilateral relations have reached a qualitatively new level after the signing of the Charter on a Distinctive Partnership between Ukraine and NATO (1997), which intensified contacts between representatives of the Alliance and Ukraine's central authorities. The priorities of the State Program of Reform and Development of the Armed Forces of Ukraine for the period up to 2005, the State Program of Cooperation of Ukraine with NATO for the period up to 2001, the State Program of Cooperation of Ukraine with NATO for 2001-2004, the Concept of Military-Technical Cooperation of Ukraine foreign states for the period up to 2010 and other significant documents concerning bilateral relations were determined. The study stressed the futility of the multi-vector policy and the need to deepen contacts with NATO in the conditions of the Russian-Ukrainian war.