«Фаръ» у руських літописах: особливості трактування
Дано визначення поняттю «фаръ», яке неодноразово вжито в літописних зведеннях. Зазначено, що хоча цей термін уже ставав об’єктом аналізу у спеціалізованих словниках літописної та середньовічної лексики (наприклад, «Глосарії» Шарля Дюканжа чи «Матеріалах до словника давньоруської мови» Ізмаїла Срезневського), його походження та зміст достеменно не з’ясовані. Зроблено спробу осмислення цього слова за допомогою аналізу руських пам’яток, у яких воно вжите кілька разів. Передусім зауважено, що вперше літописний «фаръ» фігурує у розповіді під 1150 р., коли в Києві відбувалися «турніри» угорських воїнів. Хоч наступні літописні згадки тісно пов’язані з угорською присутністю на Русі, у роботі заперечено трактування «фарів» як суто угорських породистих коней.
Проаналізовано неоднакове написання терміна «фаръ» у різних руських пам’ятках ХІІ – початку ХVІ ст. та їхніх новіших редакціях («фарись», «фарижь», «фаръж» тощо). Встановлено, що унікальним похідним словом є термін «фаревникъ», яке означає вершника на вправному й дорогому коні (згадане в літописній розповіді під 1230 р.). Водночас досліджено використання та означення вказаного поняття у західноєвропейських пам’ятках, зокрема «Діянні угорців» анонімного нотаріуса короля Бели ІІІ та «Історії франків, які захопили Єрусалим» Раймунда Ажильського. Це дало змогу зіставити трактування цього терміна в руських і латиномовних пам’ятках. Окрему увагу звернено на візантійські джерела, адже доволі часто згадки про особливих скакунів у руських книжних пам’ятках пов’язані із грецькими сюжетами. Зроблено спробу виокремити основні риси «фаря», обґрунтовано їхню семантичну окремішність від звичайних коней у літописних і книжних розповідях ХІІ – початку ХVI ст.
The article outlines the interpretation of the concepts of «фаръ», which is
repeatedly found in old Ukrainian and Russian chronicles. This term has already
been the subject of analysis in the specialized dictionaries or medieval
vocabularies. Although its origin or content has never been clarified in detail.
The authors attempted to make sense of this term by analyzing the Old
Ukrainian written sources, which repeatedly use the outlined concept. First of
all, the chronicles noted that for the first time the «фаръ» appeared in the
story of 1150 when Hungarian knights made "tournament" in Kyiv.
Although the next chronicles related to «фаръ» closely linked to the Hungarian
factor, the paper rejects the thesis of the interpretation of the «фаръ» as
purely Hungarian horses.
The article also analyzes the different spelling of the term «фаръ» in
various sources of the 12th – early 16th
centuries («faris», «farizh», «farzh» etc.). As stated, the term «фаревникъ» is
a unique derivative word which means a rider on a skilled and expensive horse
(mentioned in the Hypatian Codex of 1230). At the same time, the paper explores
the use and definition of this concept in Western European chronicles. In
particular, in the «Gesta Hungarorum» (by the anonymous notary of King Bela
III) and «History of the Franks who captured Jerusalem» (by Raymond d’Agiles)
we found some mentions about the object of our research. That made it possible
to compare the interpretation of this term in the old Ukrainian and Latin
monuments. Also, special attention is paid to Byzantine sources, because in Old
Ukrainian tradition some military aspects were associated with Greek plots. The
authors attempted to single out the main characteristics of the «фаръ», and
substantiate their semantic separation from ordinary horses in the chronicles
and books of the 12th – early 16th centuries.
«фаръ», Rus, Halychyna-Volyn state, Hypatian Codex, chronicle, terminology.