Реконструйовано, як 100 років тому найбільші держави світу, передовсім Франція, Великобританія, Японія, Королівство Італія, США, почали вибудовувати нову Версальсько-Вашингтонську систему міжнародних відносин, що закріплювала територіальні зміни внаслідок Першої світової війни й розпаду Німецької, Османської, Австро-Угорської та Російської імперій. Проаналізовано геополітичні передумови і наслідки Ухвали Ради послів від 14 березня 1923 р. щодо Східної Галичини. Доведено, що проголошений світовими лідерами принцип самовизначення народів не став основою повоєнного національно-державного розмежування, зокрема в Центрально-Східній Європі. Відтак зазначено, що українська етнічна територія (соборна УНР) за підтримки Антанти була переділена Польщею, Румунією, Чехословаччиною і більшовицькою Росією, яка уклала Брестський мир із переможеною Німеччиною й певний час перебувала в міжнародній ізоляції. Стверджено, що країни Заходу не повірили в державні потуги роз’єднаного політикуму УНР і ЗУНР, а також у монархічні плани Гетьманату, який лавірував між німецькими й білогвардійськими повоєнними стратегіями.
Зазначено, що роль санітарного кордону проти можливих експансій більшовицької Росії (згодом СРСР) країни Антанти відвели відродженій 1918 р. Польщі, з якою Франція 1921 р. уклала політичний договір і військову конвенцію. Стверджено, що повоєнні східноєвропейські кордони, зокрема між Польщею й УСРР по р. Збруч, «узаконив» Ризький мир 1921 р., а також ухвала Ради послів держав Антанти 1923 р., означивши зовнішньополітичну поразку і УНР, і ЗУНР, а також закінчення Української революції 1914–1923 рр. Констатовано, що Варшава проігнорувала міжнародну вимогу щодо надання українцям національно-територіальної автономії, натомість ще до вказаної ухвали розділила регіон на три воєводства.
Україна, Східна Галичина, Польща, країни Антанти, геополітика, військова окупація, політичні партії.
The report reconstructs how one hundred years ago the world's largest powers, primarily France, Great Britain, Japan, the Kingdom of Italy, and the United States, began to build a new Versailles-Washington system of international relations, which consolidated territorial changes as a result of the First World War and the collapse of the German, Ottoman, and Austrian-Hungarian and Russian empires. The geopolitical prerequisites and consequences of the Resolution of the Council of Ambassadors of March 14, 1923 regarding Eastern Galicia are analyzed. It has been proven that the principle of self-determination of peoples, proclaimed by world leaders, did not become the basis of post-war national-state demarcation, in particular in Central and Eastern Europe. Therefore, with the support of the Entente, the Ukrainian ethnic territory (conciliar Ukrainian People's Republic) was redistributed by Poland, Romania, Czechoslovakia and Bolshevik Russia, which concluded the Peace of Brest with defeated Germany and was in international isolation for some time. The countries of the West did not believe in the state efforts of the disunited political elite of the Ukrainian People's Republic of Ukraine and the Western Ukrainian People's Republic, as well as in the monarchical plans of the Hetmanate, which manoeuvre between German and White Guard post-war strategies.
The Entente countries assigned the role of a sanitary border against the possible expansion of Bolshevik Russia (later the USSR) to the revived Poland in 1918, with which France concluded a political agreement and a military convention in 1921. The postwar Eastern European borders, in particular between Poland and the USSR along the Zbruch River, were «legitimized» by the Peace of Riga in 1921, as well as by the resolution of the Entente Council of Ambassadors in 1923, which marked the foreign policy defeat of both the Ukrainian People's Republic and the Western Ukrainian People's Republic, as well as the end of the Ukrainian Revolution of 1914–1923 It was established that Warsaw ignored the international demand to grant national-territorial autonomy to Ukrainians, instead dividing the region into three voivodships even before the specified resolution.
Ukraine, East
Galicia, Poland, countries of the Entente, geopolitics, military
occupation, political parties.
Колектив Інституту українознавства ім. І. Крипя’кевича НАН України висловлює щирі співчуття директорові Інституту, доктору історичних наук, члену-кореспонденту НАН України, професору, Соляру Ігорю Ярославовичу та усій родині з приводу важкої втрати - відходу до вічності його Тата, Соляра Ярослава Петровича.
Вічна, світла і добра пам’ять!