РАДЯНСЬКІ АНТИРЕЛІГІЙНІ ПРАКТИКИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ВЧИТЕЛЬСЬКИХ СПОГАДІВ
На основі усноісторичних наративів, архівних документів, краєзнавчих матеріалів проаналізовано радянську державну політику «наукового атеїзму». Вказано, що у другій половині ХХ ст. головним способом боротьби проти релігії та Церкви була масова атеїстична пропаганда, обґрунтована політичною доктриною «наукового атеїзму» й підкріплена системою державно-адміністративного тиску. Зазначено, що за допомогою пропаганди радянська інтелектуальна еліта створювала образ Церкви як «внутрішнього ворога», щоби використати його у процесі формування уявної спільноти під назвою «радянський народ». Територіальні межі публікації окреслено Львівською, Тернопільською й Івано-Франківською обл., на теренах яких були здійснені записи спогадів.
Звернено увагу на текстуальний аналіз спогадів, зорієнтований на відтворення сенсу, який людина вкладає у свій конкретний життєвий досвід сьогодні, а також на вивчення тієї послідовності, у якій події розташовуються в оповіданні зараз, у теперішній час. Вказано, що важливе в цьому контексті усвідомлення структурної відмінності між тим, що людина пережила, й тим, що розповіла, а також розгляд розповіді як такої, що містить суто сьогоденні інтерпретації та оцінки інформатора.
вчителі, спогади, антирелігійні практики, атеїзм, радянський час, тоталітаризм.
teachers, memories, anti-religious practices, atheism, Soviet era, totalitarianism.