FROM THE CENTER TO THE «SLEEPING DISTRICTS»: ATTEMPTS TO CONSTRUCT THE EXTERNAL IMAGE OF LVIV AS A SOVIET CITY
The attempts of the Soviet authorities to construct the external image of Lviv as a Soviet city are analyzed. It is argued that an important aspect of the transformation of any city is its visual changes. It is noted that during the period 1939–1941, and later in 1944–1991, the Soviet government sought to give a «Soviet face», first of all, to the center of Lviv. Simultaneously with this, in the so-called «sleeping districts» of the city – a kind of invention of the Soviet era – in Lviv, as in other cities of the USSR, residential quarters typical for the Soviet space were to appear, built with characteristic residential quarters with a uniform layout and standard social infrastructure.
It is concluded that the implementation of the plan to transform, according to the Soviet definition, the «bourgeois» (European) appearance of the city of Lviv into a «Soviet» one turned out to be half-hearted. Thus, the Soviet project to create a «socialist model» center in Lviv was not successful: instead of the large area of the new center planned in the 1940s with Soviet monuments and administrative buildings, only a few buildings were built, and a 700-anniversary of Lviv Street was laid, which instead of the city center, it became an ordinary highway connecting the historic center with the new residential quarters of the northern districts of the city.
It is noted that the process of residential development, which began in the 1950s, was more successful. As a result, being built with typical new buildings, Lviv’s suburbs got a Soviet image. At the same time, massive housing construction contributed to a partial solution to the housing issue, although often the condition of new buildings was not the best. It is noted that the cultural phenomenon of the Ukrainian-speaking «yesterday’s peasants» – the «new residents of city» – began to form on the outskirts of Lviv. They began to adapt to city life, adopting its culture, in turn influencing the natives of the city. At the same time, in the case of Lviv, it was not precisely about the Russification of the «new settlers», but actually their Ukrainization of the space of the city center and its outskirts.
Проаналізовано спроби радянської влади щодо конструювання зовнішнього образу Львова як радянського міста. Стверджено, що важливим аспектом трансформацій будь-якого міста є його візуальні зміни. Відзначено, що радянська влада протягом 1939–1941 рр., а згодом 1944–1991 рр. прагнула надати «радянського обличчя» передовсім саме центру, а синхронно до цього у «спальних районах» – своєрідному винаході радянської доби – у Львові, як і у інших містах СРСР, мали постати типові для радянського простору житлові квартали з одноманітним плануванням та стандартною соціальною інфраструктурою.
Виснувано, що реалізація плану з перетворення, за радянським визначенням, «буржуазного» (європейського) зовнішнього вигляду міста на «радянське» виявилася половинчастою, а радянський проєкт створення центру «соціалістичного зразка» у Львові не був вдалим: замість планованої у 1940-х роках великої площі нового центру з радянськими пам’ятниками й адміністративними спорудами було збудовано лише декілька будівель, прокладено вул. 700-річчя, яка замість міського центру стала звичайною магістраллю, що сполучала історичний центр із новими житловими кварталами північних мікрорайонів міста.
Відзначено, що успішнішим був процес житлової забудови, розпочатий у 1950-х роках, адже будучи забудованими типовими новобудовами, околиці набули радянського образу. Відзначено, що масова житлова розбудова посприяла частковому вирішенню житлового питання, хоча часто стан нових будівель був не найкращим. Зауважено, що на львівських околицях почав формуватися культурний феномен україномовних «вчорашніх селян» – «нових мешканців міста», який розпочав адаптацію до міського життя, приймаючи його культуру, а також впливаючи й на уродженців міста. Стверджено, що водночас у випадку Львова йшлося якраз не про русифікацію «новоселів», а власне про українізацію ними простору і центру міста, і його околиць.