Східний вектор зовнішньої політики Польщі крізь призму поглядів її провідної політичної еліти (1997–2001)
Встановлено, що у другій половині 90-х років ХХ – на початку ХХІ ст. у Польщі поряд із проведенням ґрунтовних суспільно-політичних реформ і становленням демократичної політичної системи тривав процес інституційного оформлення євроатлантичної та європейської інтеграції.
Водночас спостережено, що східний вектор польської закордонної політики, який хоча й мав вагоме значення з погляду її національних інтересів і від реалізації завдань якого частково залежала успішність євроінтеграційної складової, проте все ж залишався на другорядних ролях не лише в контексті приєднання до НАТО і ЄС, а й порівняно з відносинами зі США, державами Веймарського трикутника і партнерами Республіки Польща з Вишеградської групи. Також зазначено, що важливими складовими польської політики на східних кордонах стало формування в цього регіоні зони стабільності й безпеки, розвиток торгово-економічних зв’язків, вирішення проблем транскордонної співпраці та перетину кордонів громадянами, забезпечення прав польської меншості тощо.
Констатовано, що правоцентристські сили, які пройшли до парламенту ІІІ каденції, були переконані в необхідності збереження незалежності України задля безпеки Польщі та водночас акцентували на неприпустимості спроб Росії відновити сферу свого впливу після розпаду СРСР. Зазначено, що в їхньому баченні Польща після вступу до НАТО і наближення до ЄС мала допомагати утвердженню у східних сусідів демократичних стандартів і виступати адвокатом держав на Сході в їхньому прагненні стати членами цих організацій, тоді як ліві політичні сили здебільша наголошували на потребі формування однаково добрих відносин зі всіма східними сусідами. Зауважено, що лівоцентристи вважали, що, попри політичні розбіжності в польсько-російських стосунках, запорукою партнерства мало би стати позбавлення польської політичної еліти ідеологічних та історичних стереотипів і спрямування зусиль на розширення торгово-економічних та культурних зв’язків між двома державами.
Польща, Росія, Україна, Білорусь, НАТО, ЄС, східна політика Польщі, українсько-польські відносини, польсько-російські відносини, партійна система, польські політичні партії, політичні еліти, політичний дискурс.
It is established
that in the second half of the 90s of the 20th – early 21st
century, in
At the same
time, the eastern vector of Polish foreign policy, which, although being of
great importance from the point of view of its national interests and the
success of the European integration component, partly depended on the
implementation of its tasks, nevertheless remained in secondary roles not only
in the context of joining NATO and the European Union, but also in comparison
with relations with the USA, the Weimar Triangle, and the partners of the Republic
of Poland from the Visegrád Group. It is also stated that the formation of a
zone of stability and security in this region, the development of trade and
economic ties, the solving of the problems of cross-border cooperation and
crossing of borders by citizens, as well as ensuring the rights of the Polish
minority, etc., became important components of Polish policy on the eastern
borders.
Right-centrist
forces, which passed to the parliament of the 3rd cadence, believed
in the need to preserve the independence of Ukraine for the sake of security of
Poland, and, at the same time, emphasized the inadmissibility of Russia’s
attempts to restore the sphere of its influence after the collapse of the USSR.
In their view, after joining NATO and getting closer to the EU,
Poland, Russia, Ukraine, Belarus, NATO, EU, Eastern policy of Poland, Ukrainian-Polish relations, Polish-Russian relations, party system, Polish political parties, political elites, political discourse.