Modernist tendencies in Ivan Franko’s prose: another step towards the problem
The problem of «Ivan Franko and Modernism» remains relevant within academic circles. Some literary scholars outright reject the classification of the writer’s works as «modernist», while others confidently associate him with Ukrainian modernists. The challenge lies in defining Franko’s style due to the diversity of his creative output, encompassing multiple literary styles and directions, ranging from romanticism to modernism with elements of surrealism. Furthermore, the issue is compounded by modernism itself, which is considered one of the most controversial and enigmatic styles in the history of Ukrainian literature, fraught with contradictions and defying easy definition.
Ivan Franko represents a distinct facet of Ukrainian modernism. This article proposes an investigation into the writer’s literary style, focusing on the relationship between realism and modernism in his prose. The perspectives of researchers on the late period of Ivan Franko’s creativity are analyzed, and the key aspects of exploring this problem are identified.
The article revisits the problem of the writer’s transition from one style to another, as well as the inheritance and continuity of styles. Modernism was considered both as an opposition and as an alter ego modernism, which made it possible to see the problem from a new perspective.
By analyzing various scholarly perspectives and incorporating the examination of romanticism, naturalism, symbolism, folklore, surrealism, and psychologism as the roots of modernism in Franko’s works.
An attempt was made to shed "new light" on the classification of the writer's style. The emphasis lies on recognizing the synthesis of styles in Franko’s creative endeavors, acknowledging the diffusion of various influences and characteristics. In addition, it was established that the recognition and subconscious attraction of the author to surrealism, caused by the influence of various factors on the writer's work, is important.
Ivan
Franko, prose, romanticism, realism, modernism, synthesis.
Стверджено, що проблема «Іван Франко і модернізм» не втрачає актуальності в наукових колах: одні літературознавці навідріз заперечують «модерність» творів письменника, інші ж упевнено зараховують автора до українських модерністів. Спостережено, що виклик із визначенням стилю письменника пов’язаний і з різноманіттям його творчості, що охоплює кілька літературних стилів та напрямів: від романтизму до модернізму з елементами сюрреалізму. Крім того, зазначено, що проблему ускладнює і сам модернізм, який вважається одним із найбільш суперечливих та непояснених стилів в історії української літератури, містить багато суперечностей і складно піддається дефініції.
Констатовано, що І. Франко репрезентує окрему сторінку українського модернізму. Досліджено літературний стиль письменника, зокрема зосереджено увагу на зв’язку реалізму та модернізму в його прозі. Проаналізовано думки дослідників останнього періоду творчості І. Франка та визначено головні аспекти дослідження цієї проблеми.
Актуалізовано проблему переходу письменника з одного стилю до іншого, а також спадкоємність та неперервність стилів. Розглянуто модернізм і як протиставлення, і як alter ego модернізму, що дало змогу побачити проблему з нової перспективи.
Проаналізовано різні наукові погляди теоретиків модернізму та розглянуто романтизм, натуралізм, символізм, фольклоризм, сюрреалізм і психологізм як паростки модернізму у творах І. Франка.
Зроблено спробу пролиття «нового світла» на класифікацію стилю письменника. Акцентовано на потребі не чіткої диференціації, а радше визнанні синтезу стилів у творчості письменника, дифузії різних напрямів та рис. Окрім того, констатовано, що важливим є визнання і підсвідоме тяжіння автора до сюрреалізму, спричинене впливами різних чинників на творчість письменника.