Виховні ідеали Підкамінського алюмнату: аналіз «Інструкції» 1730 р
Простежено
процес упровадження і функціювання алюмнату як додаткового рівня освітніх
студій домініканців на прикладі Підкамінського конвенту. У 1730 р. студії фундував
Р. Руссіан. Навчання у цьому закладі було призначено для дітей збіднілої
шляхти, та впроваджувалося кількома нормативними документами, насамперед фундаційним
актом, підписаним провінціалом та фундатором, а також «Інструкцією». Остання
чітко регламентувала діяльність алюмнату, засоби забезпечення, функції префекта
та інспектора, обов’язки алюмнів. Доведено, що побудована на основі попередніх
освітніх практик, ймовірно єзуїтської традиції, нормативної документації
римського походження та звичаєвих освітніх норм домініканців Речі Посполитої, а
відтак призначена конкретно для Підкамінського конвенту, «Інструкція» розкриває
запропоновану освітню модель, що de jure мала впроваджуватися ченцями у Підкамені. Констатовано, що
зумовлена частими випадками відчутного браку освітнього рівня серед кандидатів
у домініканці, запропонована освітня програма стала основою домонаших студій
для шляхти та впровадила, відносно новий для домініканської освітньої моделі,
рівень студій, що передував безпосередньому вступу до конвенту.
Проаналізовані нормативні документи
дають уявлення про «ідеали» освітнього процесу, побуту та молитовних практик. Покрокове
регламентування щоденного розпорядку алюмнів свідчить про явні пріоритети
впровадження юнаків до монашого життя, проте відсутність наразі статистичних
даних, пов’язаних з подальшою діяльністю алюмнів, дозволяє доволі обмежено
трактувати їхню духовну кар’єру.
Студії для 12-х юнаків, формаційний
процес яких відповідав домініканській освітній моделі, де поєднано молитовні
практики, навчання та дисциплінування побуту, протривали у Підкамені понад пів
століття (1720–1780-ті рр.). Запропоновано припущення, що саме ці освітні
практики стали вирішальними для майбутньої афіліації кандидатів у домініканці.
Проаналізована нормативна база, що впроваджувала додатковий освітній рівень дає
можливість краще зрозуміти особливості діяльності Підкамінського конвенту у
середині ХVІІІ ст.
This article explores the implementation
and operation of an additional level of education at the Pidkamin Dominican
Monastery, following the establishment of the boarding school/lower seminary in 1730 by
R. Russian. The institution was intended for the children of impoverished
nobility. Several normative documents, including the foundation act signed by
the monastery’s prior, the provincial, and the founder, as well as the
«Instruction» governed
its existence. The «Instruction» clearly outlined the functioning of the
alumnat, including means of support, the roles of the prefect and the
inspector, and the duties of the students. Drawing from previous
educational practices – likely influenced by Jesuit traditions, Roman
normative documentation, and customary Dominican educational norms in the
Polish-Lithuanian Commonwealth – and specifically tailored for the
Pidkamin convent, the «Instruction» reveals the educational model intended for
implementation by the monks. In response to frequent deficiencies in the
educational level among Dominican candidates, the proposed educational program
formed the foundation
for pre-monastic studies for the nobility, introducing a relatively new
level of study within the Dominican educational model, preceding direct entry
into the convent.
The analyzed regulatory documents provide insights
into the «ideals» and
values of the educational process, daily life, and prayer
practices. The detailed regulation of daily life for the alumni highlights the
priorities in integrating young men into monastic life. However, the current
lack of statistical data regarding the subsequent activities of alumni limits
the interpretation of their spiritual careers.
The educational programs for
12-year-olds, aligned with the Dominican educational model – which
combined prayer practices, learning, and disciplined everyday life –
lasted at Pidkamin for just over half a century (1720s–1780s).
It is suggested that these educational practices were crucial for the future candidates’ affiliation
with the Dominican Order. The examined regulatory framework, which introduced
an additional educational level, enhances the understanding of certain aspects
of the Pidkamin Convent’s activities in the mid-18th century and suggests a new direction for
socio-cultural research on the educational ideals of the Dominican Order.