Шевченкіана військовополонених українців у таборах Австро-Угорщини та Німеччини (1914–1918)
Розглянуто відзначення Шевченківських свят полоненими українцями в таборах Австро-Угорщини (Фрайштадт) і Німеччини (Вецляр, Зальцведель та Раштат). Наголошено, що все українське громадянство щорічно в березні святкувало Шевченківські дні, які, по суті, стали національним торжеством. Акцентовано, що за часів російського панування в Наддніпрянщині царський уряд забороняв вшановувати пам’ять Т. Шевченка, особливо це виявилося 1914 р., коли українці всього світу відзначали 100-річчя від дня народження Кобзаря, у Наддніпрянщині святкували «німий ювілей».
Констатовано, що в роки Першої світової війни понад 500 тис. українців опинилося в полоні Центральних держав. Однак зауважено, що, перебуваючи в неволі, полонені українці не забували вшановувати пам’ять великого Тараса. Зазначено, що завдяки діяльності Союзу визволення України у всіх українських таборах Австро-Угорщини й Німеччини щороку відбувалися величаві святкування в честь Кобзаря – не тільки як геніального поета, але й як духового натхненника української нації. Наголошено, що під впливом ідей Т. Шевченка прокинулося все свідоме українство, своїми творами він вселив українцям віру в можливість бути господарями у своїй хаті, а для досягнення цієї мети вказав, що потрібно «рвати кайдани» й будувати «нову вільну сім’ю».
Стверджено величність Шевченківських свят у всіх таборах, на які збиралися сотні полонених. Зазначено, що відбувалися концерти, ставили вистави за творами поета, проводили вечори декламації, видавали таборові часописи – «Розвага» (Фрайштадт), «Вільне слово» (Зальцведель), «Розсвіт» (Раштат), «Громадська думка» (Вецляр), щороку присвячували Шевченківському святу спеціальні номери, у яких друкували окремі твори поета, статті про його творчі здобутки, а найголовніше – значення Т. Шевченка для України як борця за волю.
Наголошено на урочистостях відзначення полоненими свят Т. Шевченка після революції в Україні. Встановлено, що всі, хто виступав, акцентували на тому, що він перший розпочав боротьбу з царизмом, а його ідеї втілили в життя українські борці в 1917–1918 рр. Констатовано, що сьогодні нащадки продовжують вшановувати пам’ять свого Великого Кобзаря.
The article examines in detail the celebration of
Shevchenko’s holidays by Ukrainian prisoners of war in the camps of
Austria-Hungary (Freistadt) and Germany (Wetzlar, Salzwedel, and Rastat).
Ukrainian citizens celebrated Shevchenko’s Days every year in March, which
became a national holiday. During the period of Russian rule in the Dnieper Ukraine, the tsarist
government forbade the commemoration of Taras Shevchenko, especially in 1914,
when Ukrainians around the world celebrated the 100th anniversary of
the poet's birth, and the “silent anniversary” was celebrated in the Dnieper Ukraine.
During the First World War, more than 500,000
Ukrainians were captured by the Central Powers. However, while in captivity,
captive Ukrainians did not forget to honour the memory of the great Taras.
Thanks to the activities of the Union for the Liberation of Ukraine, majestic
celebrations in honour of Kobzar – not only as a brilliant poet, but also as a spiritual
inspirer of the Ukrainian nation – were held annually in all Ukrainian camps in
Austria-Hungary and Germany. It is emphasised that under the influence of
Shevchenko’s ideas, all conscious Ukrainians awoke, and with his works he
inspired Ukrainians to believe in the possibility of being masters in their own
homes, and to achieve this goal he pointed out that it is necessary to «break
the chains» and build a «new free family».
The study points to the majesty of Shevchenko’s
celebrations in all the camps, which brought together hundreds of prisoners.
Every year, special issues were dedicated to the Shevchenko holiday, in which
individual works of the poet, articles about his creative achievements, and
most importantly, the importance of Shevchenko for Ukraine as a fighter for
freedom were published.
Taras Shevchenko, prisoner of war camps, commemoration of the poet.