ПЕТРО ВІТАВИЦЬКИЙ, ЛЬВІВСЬКИЙ МАЛЯР СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТОЛІТТЯ

Автор

Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ

DOI

Анотація

Проаналізовано джерельні відомості до біографії львівського маляра середини – другої половини XVIII ст. Петра Вітавицького, віднотованого упродовж 1750–1786 рр. Життєвий шлях майстра вдається простежити від датованої 1750 р. не зафіксованого походження ікони “Благовіщення” (Національний музей у Львові імені [митрополита] Андрея [(]Шептицького[)]), а з наступного року також і в писемних джерелах. З його доробку, окрім ікони, відома ще тільки участь 1766 р. у малюванні інтер’єру новоспорудженого парафіяльного костьолу в селі Підгірці Бродівського р-ну Львівської обл. та виконання 1775 р. фрескового запрестольного вівтаря церкви святого Миколая Крехівського монастиря – рідкісні приклади активності українських майстрів у монументальному малярстві. У 1776 р. він малював портрет львівського єпископа Лева (Шептицького) для єпископської резиденції при соборі святого Юра або для самого собору. Проживання на терені юридики при костьолі святого Іоана Хрестителя визначило контакти з осілими тут майстрами, насамперед знаним скульптором Себастьяном Фесінґером. Опрацьовані матеріали дають підстави вважати П. Вітавицького одним із найпомітніших представників львівського середовища українських малярів свого часу. Єдина ідентифікована ікона виразно свідчить про його звернення до досвіду місцевої західноєвропейської традиції. Петро Вітавицький був попередником і співтворцем піднесення львівської школи українського релігійного малярства другої половини XVIII ст.

Ключові слова

Петро Вітавицький, Львів, львівське малярське середовище, львівські українські малярі, церква св. Миколая Крехівського монастиря

Повний текст

Завантажити оригінал

Author

Volodymyr Aleksandrovych

DOI

Annotation

The source information for the biography of the Lviv painter of the second half of the eighteenth century, Petro Vitavitskyi, is analyzed. The life path of the master can be traced from the icon of the Annunciation dating from 1750 (National Museum in Lviv named after [Metropolitan] Andrey [(]Sheptytskyi[)]), which is not of fixed origin, from next year he also appeared in written sources. In addition to the icon, his work was recorded only in 1766, when he painted the interior of a newly built parish church in the village of Pidhirtsi, Brodivsky district, Lviv region and and drawing in 1775 of the fresco altarpiece of St. Nicholas Church of the Krekhiv Monastery which are rare examples of the activity of Ukrainian masters in monumental painting. In 1776 he painted a portrait of Bishop Leo (Sheptytskyi) of Lviv for a bishop’s residence at St. George’s Cathedral. Residing in the field of Jurydyka (a legal entity in the Polish legal system, denoting a privately owned tract of land within a larger municipality, often right outside the royal city, or as an autonomous enclave within it) defined contacts with the settled here masters, first of all the famous sculptor Sebastian Fesinger. The materials worked out make P. Vitavytskyi a more prominent representative of the Lviv environment of Ukrainian painters of his time. Single identified icon gives grounds to attribute he to artists who worked under the expressive influence of the artistic tradition of the Western European ancestry in one of the important directions of the evolution of the painting culture of the then Ukrainian Lviv. Considering the professional activity started before the middle of the century, he is considered as one of the precursors and creators of the rise of the Lviv school of Ukrainian religious painting in the second half of the century.

Keywords

Petro Vitavyc’kyi, Lviv, L’viv painting environment, Ukrainian painters of
Lviv, church of st. Nicholas Krekhiv monastery

Full text

Download the original

Оголошення:

Усі оголошення

Новини:

Запрошуємо на круглий стіл «Література часу війни: екзистенційні виміри та естетичні тенденції»

Відділ української літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України запрошує на круглий стіл «Література часу війни: екзистенційні виміри та естетичні тенденції». Будемо говорити про те, як війна змінила літературний процес в Україні, а також про виклики, з яким стикаються письменники в часи тривог, невизначеності і проживання травми.

УРОКИ ЛИСТОПАДОВОГО ЧИНУ: ДІАЛОГ З ГРОМАДСЬКИМИ ДІЯЧАМИ, КРАЄЗНАВЦЯМИ, ПЛАСТУНАМИ, ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ

У зв`язку з відзначенням 106-ї річниці проголошення Західно-Української Народної Республіки науковці Інституту провели декілька науково-освітніх заходів. Зокрема завідувач відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин», доктор історичних наук Микола Литвин 4 листопада 2024 р. організував на прохання пластунів міста екскурсію місцями Першолистопадового повстання у Львові, розповів про діяльність Української Національної Ради у будівлях Народного Дому та Ставропігії, а Державного Секретаріату – Галицькому намісництві; показав лінію українсько-польського фронту біля будівель Сейму та пошти.

12 листопада науковець розповів про уроки Листопадового Чину, державотворення ЗУНР для лекторію Гарнізоного храму свв. Петра і Павла. Серед його учасників були відомі журналісти, краєзнавці, представники родин військовослужбовців, тимчасово переміщені особи з прифронтових територій. 14 листопада наш колега проаналізував військо-політичну доктрину голови уряду ЗУНР Костя Левицького на круглому столі в Львівській обласній універсальній бібліотеці. Учасник вказаних заходів просили науковців частіше виступати в медіа та соціальних мережах, готувати науково-популярні праці присвячені важливим історичним проблемам, українсько-польським та українсько-російським відносинам.