ВІРА І ЗБРОЯ: РЕЛІГІЯ ТА ВІЙНА В ІСТОРІї КУЛЬТУРНОї ПАМ’ЯТІ

Автор

Роман ГОЛИК

DOI

https://doi.org/10.33402/zuz-2020-82-110

Анотація

Досліджено діахронний та синхронний розвиток ідеї/концепту війни та його взаємозв’язку з ідеєю/концептом віри/релігії. Наголошено, що ідея війни й віри тісно пов’язана з розвитком релігійного мислення. Простежено основні напрямки еволюції і парадигми уявлень про війну у різних релігійних системах. Підкреслено, що архаїчні міфологічні системи світу містили згадки про божеств війн і були трансформовані в культурах Греції та Риму, які й сформували «класичні» уявлення про війну та мир у культурній пам’яті Європи. З’ясовано, шо підставою пізніших поглядів у цій сфері стало трактування віри і війни в монотеїстичних релігіях (іудаїзмі, християнстві мусульманстві), які сформували нову традицію, Зокрема в середньовіччі та ранньому новому часі віра нерідко ставала причиною війн, які мали навернути супротивників до іншої конфесії. Вивчено розвиток уявлень про релігійний контекст збройних конфліктів в українській середньовічній та ранньомодерній культурі. Звернуто увагу на те, що в локальних збройних конфліктах «досекулярної» доби була наявна ідеологія священних війн і протиставлення католицизму православній вірі. Збройні конфлікти цього типу (як козацькі війни та гайдамацький рух Коліївщина) стали особливо складними для пізнішої історичної і культурної пам’яті. Розглянуто відмінності між поглядами на війну й релігію у домодерну епоху й модерний час. Простежено, що самі війни кінця XVIII ‒ початку ХІХ ст. відображали процеси секуляризації суспільства. Акцентовано, що переламним для модерного розуміння взаємозв’язків війни та віри у Східній Європі, Україні та Галичині став воєнний досвід Першої світової війни, який засвідчив вагоме значення у війнах конфесійного чинника. Натомість жорстокість нової війни, несумісна з релігійною мораллю, лише підштовхнула до нових післявоєнних протистоянь.

Ключові слова

релігія, війна, віра, культурна пам’ять, Європа, Україна, світова історія, регіональна історія.

Повний текст

Завантажити оригінал

Author

Roman HOLYK

DOI

https://doi.org/10.33402/zuz-2020-82-110

Annotation

The idea of war and faith is closely linked to the development of religious thinking. Already archaic mythological systems of the world contained references to the deities of war. Archaic patterns were transformed in the cultures of Greece and Rome, which formed the «classical» notions of war and peace in the cultural memory of Europe. The basis of later views in this area was the interpretation of faith and war in monotheistic religions (Judaism, Christianity, Islam), which formed a new tradition, including the civilization of the Middle Ages and early modern times. Here, faith often became the cause of wars, which were to convert opponents (enemies as «sinners») to another denomination, «to put them on the right/righteous path». This manifested itself, in particular, in Ukrainian medieval and early modern culture. The local armed conflicts of the «pre-secular» era manifested the ideology of holy wars, which opposed Catholicism and the Orthodox faith. Armed conflicts of this type (such as the Cossack wars and the Koliivshchyna movement) remain particularly difficult for later historical and cultural memory. Wars of the end of the 18th – the beginning of the 19th century reflected the processes of secularization of society. Ancient methods and motivations for armed conflict now seemed uncivilized. However, the military experience of the First World War became a turning point for the modern understanding of the relationship between war and faith in Eastern Europe, Ukraine, and Halychyna. He showed that the confessional factor is still important in wars. Instead, the brutality of the new war, incompatible with religious morality, only prompted new postwar confrontations.

Keywords

religion, war, faith, cultural memory, Europe, Ukraine, world history, regional history.

Full text

Download the original

Оголошення:

Усі оголошення

Новини:

Запрошуємо на круглий стіл «Література часу війни: екзистенційні виміри та естетичні тенденції»

Відділ української літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України запрошує на круглий стіл «Література часу війни: екзистенційні виміри та естетичні тенденції». Будемо говорити про те, як війна змінила літературний процес в Україні, а також про виклики, з яким стикаються письменники в часи тривог, невизначеності і проживання травми.

УРОКИ ЛИСТОПАДОВОГО ЧИНУ: ДІАЛОГ З ГРОМАДСЬКИМИ ДІЯЧАМИ, КРАЄЗНАВЦЯМИ, ПЛАСТУНАМИ, ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ

У зв`язку з відзначенням 106-ї річниці проголошення Західно-Української Народної Республіки науковці Інституту провели декілька науково-освітніх заходів. Зокрема завідувач відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин», доктор історичних наук Микола Литвин 4 листопада 2024 р. організував на прохання пластунів міста екскурсію місцями Першолистопадового повстання у Львові, розповів про діяльність Української Національної Ради у будівлях Народного Дому та Ставропігії, а Державного Секретаріату – Галицькому намісництві; показав лінію українсько-польського фронту біля будівель Сейму та пошти.

12 листопада науковець розповів про уроки Листопадового Чину, державотворення ЗУНР для лекторію Гарнізоного храму свв. Петра і Павла. Серед його учасників були відомі журналісти, краєзнавці, представники родин військовослужбовців, тимчасово переміщені особи з прифронтових територій. 14 листопада наш колега проаналізував військо-політичну доктрину голови уряду ЗУНР Костя Левицького на круглому столі в Львівській обласній універсальній бібліотеці. Учасник вказаних заходів просили науковців частіше виступати в медіа та соціальних мережах, готувати науково-популярні праці присвячені важливим історичним проблемам, українсько-польським та українсько-російським відносинам.