Wkład architekta Kazimierza Osińskiego w ochronę zabytków sakralnych w dobie autonomii Galicji i Polski międzywojennej.

Автор
Błażej SZYSZKOWSKI
DOI
https://doi.org/10.33402/zuz-2020-195-223
Анотація
Artykuł traktuje o dokonaniach Kazimierza Osińskiego (1883–1956) architekta, muzealnika, społecznika, publicysty i literata., wybitnego Pprzemyślanina, absolwenta Politechniki Lwowskiej – cenionego specjalisty w środowisku konserwatorskim i muzealniczym. Opracowanie odnosi się do jego dokonań w zakresie działalności konserwatorsko-projektowej budowli sakralnych oraz na polu ochrony, ratowania architektury i wyposażenia zabytkowych świątyń. Ramy czasowe opracowania stanowią lata 1909–1939 – wycinek okresu autonomii Galicji i Polska międzywojenna, dla Osińskiego lata dynamicznego zaangażowania w ochronę zabytków w organizacjach muzealniczych, konserwatorskich i naukowych. Czas jego ożywionej działalności publicystycznej – upowszechnianie wiedzy o lokalnych zabytkach i ich problemach konserwatorskich, W latach Wielkiej Wojny – poświęcenie dla ratownictwa i inwentaryzacji zabytków. Ochrona i ratownictwo architektury sakralnej obrządków – łacińskiego i wschodniego oraz religii żydowskiej znajdowały wyraz w szerokiej aktywności społecznej i konserwatorskiej Osińskiego – początkowo przedstawiciela Towarzystwa Opieki nad Zabytkami z ramienia Towarzystwa Przyjaciół Nauk w Przemyślu, w czasie Wielkiej Wojny również działacza Towarzystwa Opieki nad Zabytkami Sztuki i Kultury we Lwowie, a po wojnie projektanta odbudowy zabytków sakralnych, członka komisji konserwatorskiej na okręg lwowski i zastępcy konserwatora lwowskiego na okręg przemyski.
Ключові слова
architektura sakralna, Kazimierz Osiński, konserwacja zabytków, ochrona dziedzictwa, zabytki sakralne.
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Błażej SZYSZKOWSKI
DOI
https://doi.org/10.33402/zuz-2020-195-223
Annotation
The article deals with the activities of Kazimierz Osiński (1883–1956), an architect, museologist, social activist, publicist, and a man of letters. Being a resident of Przemyśl city and a graduate of the Lviv Polytechnic, he was a person valued among conservators and museologists. The article also renders his achievements in the conservation and design domain of sacral buildings and care and rescuing old churches’ architecture and equipment. The chronological framework of the article is the years 1909–1939, a fragment of the time of Halychyna Autonomy and interwar Poland, for Osiński – the years of the dynamic involvement in the preservation of historical monuments within the structure of museologists and conservators’ and scientific organizations. In the years of the Great War, he devoted himself to rescuing and cataloging monuments. Osiński’s deep involvement as a publicist i. e. dissemination of how to preserve and appreciate local objects of art and relevant conservation matters also deserves appreciation. Preservation and rescuing of the sacral architecture of two rites – the Latin and Eastern, and of the Judaism – were expressed in his broad social activity – at first as a representative of Towarzystwo Opieki nad Zabytkami (Society for the Preservation of Historical Monuments) on behalf of Towarzystwo Przyjaciół Nauk (Society of Friends of Learning) in Przemyśl, and in the time of the Great War also as an activist of Towarzystwo Opieki nad Zabytkami Sztuki i Kultury (Society for Preservation of the Monuments of Art and Culture in Lviv, and next – the architect for rebuilding of sacral edifices, and a member of Conservation Committee of the Lviv District and a deputy general conservator of the Lviv District for Przemyśl County.
Keywords
care of heritage, conservation of monuments, Kazimierz Osiński, sacral architecture, sacral monuments.
Оголошення:
Новини:

Запрошуємо на круглий стіл «Література часу війни: екзистенційні виміри та естетичні тенденції»

Відділ української літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України запрошує на круглий стіл «Література часу війни: екзистенційні виміри та естетичні тенденції». Будемо говорити про те, як війна змінила літературний процес в Україні, а також про виклики, з яким стикаються письменники в часи тривог, невизначеності і проживання травми.

УРОКИ ЛИСТОПАДОВОГО ЧИНУ: ДІАЛОГ З ГРОМАДСЬКИМИ ДІЯЧАМИ, КРАЄЗНАВЦЯМИ, ПЛАСТУНАМИ, ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ

У зв`язку з відзначенням 106-ї річниці проголошення Західно-Української Народної Республіки науковці Інституту провели декілька науково-освітніх заходів. Зокрема завідувач відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин», доктор історичних наук Микола Литвин 4 листопада 2024 р. організував на прохання пластунів міста екскурсію місцями Першолистопадового повстання у Львові, розповів про діяльність Української Національної Ради у будівлях Народного Дому та Ставропігії, а Державного Секретаріату – Галицькому намісництві; показав лінію українсько-польського фронту біля будівель Сейму та пошти.

12 листопада науковець розповів про уроки Листопадового Чину, державотворення ЗУНР для лекторію Гарнізоного храму свв. Петра і Павла. Серед його учасників були відомі журналісти, краєзнавці, представники родин військовослужбовців, тимчасово переміщені особи з прифронтових територій. 14 листопада наш колега проаналізував військо-політичну доктрину голови уряду ЗУНР Костя Левицького на круглому столі в Львівській обласній універсальній бібліотеці. Учасник вказаних заходів просили науковців частіше виступати в медіа та соціальних мережах, готувати науково-популярні праці присвячені важливим історичним проблемам, українсько-польським та українсько-російським відносинам.