УКРАЇНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ В ГАЛИЧИНІ У ХІХ СТОЛІТТІ: ЕТАПИ МОДЕРНІЗАЦІЇ
Автор
Леонід ЗАШКІЛЬНЯК
DOI
https://doi.org/10.33402/zuz.2021-17-23-39
Анотація
Історична думка українців у ХІХ ст. пройшла процеси модернізації під впливом ідей європейського Просвітництва і Романтизму та формування національної самосвідомості («національне відродження»). Русини-українці Галичини від кінця XVIII ст. перебували у складі імперії Габсбурґів і зазнавали потужного впливу з боку польської національної еліти, яка прагнула відбудувати польську Річ Посполиту, а також Російської імперії, яка претендувала на Галичину. Під впливом ідей «слов’янського національного відродження» серед єдиного інтелектуального прошарку українців – греко-католицького духовенства – виникло прагнення зберегти національну самобутність і обґрунтувати право на існування окремого народу. До 1830-х років української історіографії в Галичині практично не існувало, а зусилля церковних діячів зосереджувались на збереженні русько-української мови та історії Церкви. Особливо активними були діячі «Руського інституту» (Studium Ruthenum) Львівського університету І. Лаврівський, М. Гриневецький, М. Гарасевич, В. Компаневич, а єдиною українською релігійно-просвітницькою організацією в цей час залишався Ставропігійський інститут у Львові. Другий етап формування української історіографії в Галичині охоплює 30–60-ті роки ХІХ ст. Переломове значення в розвитку українського національного руху мала діяльність «Руської трійці» (М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький), яка піднесла «народний дух» русинів-українців, і впливи історієписання в українських землях Російської імперії. Водночас формувався табір «русофілів», які шукали звʼязків з минулим Давньої Русі й підтримки з боку Росії (Д. Зубрицький). Русофілам вдалося проникнути у громадські структури українців Галичини, які виникли після подій «Весни народів» і конституційної перебудови монархії Габсбурґів. На третьому етапі розвитку історіографії у 60–90-х роках ХІХ ст. в суспільному житті галицьких українців взяла гору «народовецька» («українофільська») течія, представники якої почали формувати модерну національну версію минулого українського народу, створили перші науково-просвітницькі осередки – товариство «Просвіта», Товариство ім. Шевченка, очолили кафедри у Львівському університеті (О. Барвінський, І. Шараневич). Перетворення Товариства ім. Шевченка на наукове і створення кафедри історії України у Львівському університеті (й прихід на неї М. Грушевського) свідчили про модернізацію української історіографії в Галичині та її інтегрування з українською ідеєю.
Ключові слова
історіографія, Галичина, модернізація, українська ідея.
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Leonid ZASHKILNIAK
DOI
https://doi.org/10.33402/zuz.2021-17-23-39
Annotation
The historical thought of Ukrainians in the 19th century underwent modernization processes under the influence of the ideas of the European Enlightenment and Romanticism and
the formation of national identity («national revival»). Ruthenian-Ukrainians in Halychyna
have been part of the Habsburg Empire since the late 18th century and have been strongly influenced by the Polish national elite, which sought to rebuild the Polish Commonwealth, and
the Russian Empire, which claimed Halychyna. Influenced by the ideas of the «Slavic national
revival» among the only intellectual stratum of Ukrainians – the Greek Catholic clergy – there
was a desire to preserve national identity and justify the right to exist of a separate nation. Until
the 1830s
, Ukrainian historiography was virtually non-existent in Halychyna, and the efforts
of church leaders focused on preserving the Russian-Ukrainian language and church past.
I. Lavrivskyi, M. Hrynevetskyi, M. Harysevych, and V. Kompanevych, activists of the Russian
Institute (Studium Ruthenum) of Lviv University, were especially active, and the Stauropean
Institute in Lviv remained the only Ukrainian religious and educational organization at the time.
The second stage of the Ukrainian historiography formation in Halychyna covers the 30s – 60s
of the 19th century. The activity of the «Russian Trinity» (M. Shashkevych, I. Vahylevych,
Ya. Holovatskyi), which raised the «folk spirit» of the Ruthenian-Ukrainians, and the influences
of historical writing in the Ukrainian lands of the Russian Empire had crucial importance in the
development of the Ukrainian national movement. At the same time, a camp of «Russophiles»
was formed, who sought connections with the past of Ancient Rus and support from tsarist Russia
(D. Zubrytskyi). Russophiles managed to seize the public structures of Ukrainians in Halychyna,
which emerged after the events of the «Spring of Nations» and the constitutional restructuring of the Habsburg monarchy. At the third stage of the development of historiography in the
60s
and 90s
of the 19th century in the public life of Halychyna Ukrainians prevailed «populist» («Ukrainophiles») trend, whose representatives began to form a modern national version of
the Ukrainian nation’s past. They created the first scientific and educational centers – Society
«Prosvita» («Education»), Shevchenko Society, and headed the history department at Lviv
University (O. Barvinskyi, I. Sharanevych). The transformation of the Shevchenko Society into
research one and the creation of the Department of Ukraine History at the University of Lviv
(and the arrival of M. Hrushevskyi) testified to the modernization of Ukrainian historiography
in Halychyna and its integration with the Ukrainian idea.
Keywords
historiography, Halychyna, modernization, Ukrainian idea.
Full text
Download the original
Оголошення:
Новини:
Запрошуємо на науковий семінар за участі Ольги Заневич!
Захід пройде 27 листопада 2024 р. у Львівському музеї історії релігії, а також буде доступною трансляція онлайн на платформі Zoom.
Запрошуємо на круглий стіл «Література часу війни: екзистенційні виміри та естетичні тенденції»
Відділ української літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України запрошує на круглий стіл «Література часу війни: екзистенційні виміри та естетичні тенденції». Будемо говорити про те, як війна змінила літературний процес в Україні, а також про виклики, з яким стикаються письменники в часи тривог, невизначеності і проживання травми.