(НЕ)ПАМ’ЯТЬ ПРО ІНШИХ: ОБРАЗИ ПОЛЯКА ТА ЄВРЕЯ ЯК СУСІДІВ В УСНИХ МІРКУВАННЯХ СУЧАСНИХ ЛЬВІВ’ЯН

Автор
Галина БОДНАР
DOI
https://doi.org/10.33402/zuz.2021-17-134-157
Анотація
Усноісторичні свідчення є ґрунтовним самостійним джерельним матеріалом, який відображає світоглядні й повсякденні уявлення і практики, дає змогу вивчати історичну пам’ять як складний соціокультурний феномен з переплетіннями власного історичного досвіду і символів, міфів, які сформувалися внаслідок колективних уявлень про минуле. Проаналізовано комунікативну пам’ять сучасних львів’ян про польське і єврейське населення, що домінувало в місті до середини ХХ ст.: якими в їхніх розповідях поставали образи колишніх сусідів поляка і єврея; які спогади (не)функціонували в родинній пам’яті й (не)передавалися наступним поколінням. Дослідження було мікроісторичним– базувалося на усній історії однієї з львівських вулиць (вулиці О. Богомольця) у центральній частині міста й охопило три покоління оповідачів: найстарше (довоєнне), середнє (уродженці 1940‒1950-х років) і молодше (народжені в пізній радянський час). Схарактеризовано найбільш виразні образи єврея і поляка, колишніх сусідів: дві групи євреїв-сусідів, які деколи навіть протиставляли – довоєнних, «зниклих», і приїжджих у повоєнні роки, ніби «несправжніх»; сусіди-поляки – це довоєнні мешканці вулиці, яких пам’ятали ще до їхнього примусового виселення до Польщі в 1944–1946 рр., і ті, хто з різних причин не залишив міста. Усні міркування сучасних львів’ян допомогли виокремити ширші теми Голокосту й українсько-польського протистояння в часі війни та повоєнний період; їхнє (не)функціонування в комунікативній пам’яті; різницю історичного досвіду різних груп опитаних (корінних львів’ян, прибулих у другій половині 1940-х років українців і росіян зі східних регіонів України й Росії, українців-переселенців з Польщі, вихідців зі західноукраїнських сіл і містечок); поколіннєві (не)відмінності пам’яті. Біографічний характер інтерв’ю з найстаршими жителями вулиці визначив домінування оповідей про радянський період, який у контексті сталості суспільства Львова і міжособистісних взаємин зі сусідами, урівноваженого темпу життя, нерідко згадували з ностальгією. 
Ключові слова

євреї, поляки, сусіди, Львів середини ‒ другої половини ХХ ст., усна історія, пам’ять.

 

Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Halyna BODNAR
DOI
https://doi.org/10.33402/zuz.2021-17-134-157
Annotation
This article aims to examine the memory of Lviv’s contemporary inhabitants about the city’s former Polish and Jewish populations, which were the dominant ones until the middle of the 20th century. It looks at the images of the Pole and the Jew in their stories; what the sources of these are; which recollections do, or do not, operate in family memory, and are, or are not, passed on to future generations. The sources are biographical interviews recorded with inhabitants of O. Bohomoltsia Street in 2008‒2009 as part of the project «Lviv in the 20th Century: the History of One Street». The interviews are divided into three groups, based on the generations of the speaker. The interviews were conducted with local Ukrainians (including those originally from Lviv, ones displaced from Poland and others who moved from villages and towns in western Ukraine), as well as Ukrainians and Russians from eastern Ukraine who arrived in the city during the postwar years. Using oral history to study the memory of Lviv’s prewar Jewish populations shows silence about the Holocaust among witnesses of it, namely the oldest generation of respondents. With three exceptions, it did not become part of their biographical account. The theme of the Holocaust does not feature in family memory, just like the memory of the prewar Jews is not passed on. The postwar generation does not know about the prewar Jews of Lviv. They only associate the city’s prewar population with Poles. In the memory of Lviv’s contemporary inhabitants, Jews who arrived during the postwar years stand out sharply against the backdrop of the others who moved to the city at that time. They were not linked to the prewar Jews. Instead, they were treated as different, as «not genuine». As far as the memory of Poles is concerned, there is a clear generational divide: older respondents were reserved and less inclined to use national characteristics. Their descendants felt freer, as they lacked memory of living within the past Polish-Jewish majority. The same applies to the people who arrived from Eastern Ukraine and Russia. While long-term residents of Lviv mentioned the Poles in a piecemeal and unemotional way, Ukrainians resettled from Poland and villagers spoke of them in a neutral and negative tone. They compared Polish and Soviet daily life but kept silent about the conflict between nationalities. Meanwhile, settlers from the East considered themselves full heirs to the property of their prewar «ancestors». The collective memory in contemporary Lviv society, and Ukrainian society in general, as outlined in this article, stems from various sources, and is subject to how recollections were passed on to younger generations. These sources and avenues of their transmission range from private family memory to forms of official memorialization of the past.
Keywords
 Jews, Poles, neighbors, Lviv in the middle ‒ second half of the 20th century, oral history, memory.
Оголошення:
Новини:

Запрошуємо на науковий семінар за участі Ольги Заневич!

Захід пройде 27 листопада 2024 р. у Львівському музеї історії релігії, а також буде доступною трансляція онлайн на платформі Zoom.

Запрошуємо на круглий стіл «Література часу війни: екзистенційні виміри та естетичні тенденції»

Відділ української літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України запрошує на круглий стіл «Література часу війни: екзистенційні виміри та естетичні тенденції». Будемо говорити про те, як війна змінила літературний процес в Україні, а також про виклики, з яким стикаються письменники в часи тривог, невизначеності і проживання травми.