УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИЙ МЕНТАЛЬНО-КУЛЬТУРНИЙ КОНФЛІКТ У ТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Висвітлено українсько-російський конфлікт культур у творчій спадщині Лесі Українки. Проаналізовано поезії «Мій шлях», «Пророк», драматичні твори «Осіння казка», «Кассандра», «Бояриня», «Три хвилини», «Оргія», прозу «Мій шлях». Позицію Лесі Українки інтерпретовано як послідовно протестну щодо зверхності російської культури над українською й таку, що еволюціонувала від усвідомлення фатального антагонізму («Над морем») до відвертої відрази до московської (боярської) естетики («Бояриня») і пророчого попередження загрози, що гряде зі Сходу («Кассандра»).
Зазначено, що Леся Українка розвінчала міф про особливу внутрішню розкутість росіян на противагу оміщаненим європейським народам, що висловлено в неприхованому погордливо-зневажливому ставленні до них. Стверджено, що ця внутрішня несвобода росіян культивує ненависть до тих, хто її виявляє – українців, і є прямим шляхом до диктатури: чи-то в намірах літературних героїв Лесі Українки (Монтаньяр), чи «диктатури пролетаріату», фашизму, рашизму тощо. Наголошено, що екзистенційна загроза російському месіанству походить від підміченої Лесею Українкою іншості українського культурного коду, тому Україна «не має права існувати далі у жодних кордонах». Зауважено, що відчайдушна спроба врятувати свою імперську ідентичність стала причиною війни проти України.
Акцентовано на тому, що Леся Українка представляє ідеологію нової національної аристократії, що позбулася пошани до винятковості «російського генія», свідому антагонізму і загроз, що походять від Росії. Підсумовано, що її творчість – заклик «повернутись до джерел», культурної ідентичності, як гарантії збереження свободи й самовладності нації.
Леся Українка, українсько-російський конфлікт культур, «різночинна інтелігенція», українська інтелігенція, російська інтелігенція, культурний (державницький) націоналізм.
The Ukrainian-Russian conflict of cultures in the creative heritage of Lesya Ukrainka is highlighted. The poems «My Way», «Prophet», dramatic works «Autumn Tale», «Cassandra», «Boyarynia», «Three Minutes», «Orgy», prose «My Way» were analyzed.
The position of Lesya Ukrainka has been interpreted as a consistent protest against the supremacy of Russian culture over Ukrainian, and one that evolved from an awareness of fatal antagonism («Over the sea») to an outright hatred of Moscow (boyar) aesthetics («Boyarian») and a prophetic warning of the threat coming from East («Cassandra»).
It is noted that Lesya Ukrainka debunked the myth about the special inner looseness of Russians in contrast to the oppressed European peoples, which was expressed in an unconcealed contemptuous and disdainful attitude towards them.
It is claimed that this internal unfreedom of Russians cultivates hatred for those who unmask it – Ukrainians, and is a direct path to dictatorship: either in the intentions of the literary heroes of Lesya Ukrainka (Montagner), or the «dictatorship of the proletariat», fascism, racism, etc. It is emphasized that the existential threat to Russian messianism originates from the otherness of the Ukrainian cultural code, noted by Lesya Ukrainka, therefore, Ukraine «has no right to continue to exist within any borders». It is noted that a desperate attempt to save its imperial identity became the reason for the war against Ukraine.
It is emphasized that Lesya Ukrainka represents the ideology of the new national aristocracy, which has lost respect for the exclusivity of the «Russian genius», conscious antagonism and threats originating from Russia. It is concluded that her work is a call to «return to the sources», cultural identity, as a guarantee of preserving the freedom and autonomy of the nation.
Lesya Ukrainka, Ukrainian-Russian conflict of cultures, «riznochynna intelihentsiia», Ukrainian intelligentsia, Russian intelligentsia, cultural (state) nationalism.
Запрошуємо на круглий стіл «Література часу війни: екзистенційні виміри та естетичні тенденції»
УРОКИ ЛИСТОПАДОВОГО ЧИНУ: ДІАЛОГ З ГРОМАДСЬКИМИ ДІЯЧАМИ, КРАЄЗНАВЦЯМИ, ПЛАСТУНАМИ, ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ
У зв`язку з відзначенням 106-ї річниці проголошення Західно-Української Народної Республіки науковці Інституту провели декілька науково-освітніх заходів. Зокрема завідувач відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин», доктор історичних наук Микола Литвин 4 листопада 2024 р. організував на прохання пластунів міста екскурсію місцями Першолистопадового повстання у Львові, розповів про діяльність Української Національної Ради у будівлях Народного Дому та Ставропігії, а Державного Секретаріату – Галицькому намісництві; показав лінію українсько-польського фронту біля будівель Сейму та пошти.
12 листопада науковець розповів про уроки Листопадового Чину, державотворення ЗУНР для лекторію Гарнізоного храму свв. Петра і Павла. Серед його учасників були відомі журналісти, краєзнавці, представники родин військовослужбовців, тимчасово переміщені особи з прифронтових територій. 14 листопада наш колега проаналізував військо-політичну доктрину голови уряду ЗУНР Костя Левицького на круглому столі в Львівській обласній універсальній бібліотеці. Учасник вказаних заходів просили науковців частіше виступати в медіа та соціальних мережах, готувати науково-популярні праці присвячені важливим історичним проблемам, українсько-польським та українсько-російським відносинам.