«ЩОБ ВИ ЦЬОГО ЯНА ЗАЙДЛІЧА ВІДІСЛАЛИ І НАШИМ ІМЕНЕМ ЗАБОРОНИЛИ, ЩОБИ ВІН ЖОДНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ НАД ЄВРЕЯМИ НЕ ВИКОНУВАВ» : СКАРГА ЄВРЕЙСЬКОЇ ГРОМАДИ ЛЬВОВА ПРОТИ СУДДІ ЯНА ЗАЙДЛІЧА (1571)
Простежено боротьбу єврейської громади Львова за розширення своїх прав у сфері судової автономії у другій половині XVI ст. Зазначено, що згідно зі статутом Болеслава Побожного (1264), на якому ґрунтувалася діяльність єврейських громад у Короні Польській, євреї могли не підпорядковуватися органам магдебурзького, а визнати зверхність земського права. Встановлено, що вирішальне значення для розвитку судової автономії єврейської громади Львова мав привілей короля Казимира Великого 1367 р. про підтвердження і поширення дії статуту на територію Малопольщі та південно-східних теренів королівства, адже відтоді євреї Львова могли підпорядковуватися не локальному війтові, а королівському суду.
Зазначено, що на практиці ж єврейське судочинство належало до компетенції воєводи, який представляв інтереси монарха на місцях. Акцентовано на тому, що через великий обсяг роботи воєвода фізично не мав змоги займатися цими справами, тому утворено додаткову посаду – єврейського судді. Вказано, що цей урядник зазвичай належав до середньо-заможної шляхти, часто одночасно виконував й інші земські функції і суддівську посаду розглядав, як можливість додаткового заробітку.
Зазначено, що опублікований документ відтворює протест євреїв проти їхнього судді Яна Зайдліча, який був не лише багатим львівським купцем, а й королівським сервіторем (слуга) і шляхтичем. Досліджено, що на авансцену історичних подій Львова він вийшов на початку 1570-х років і був головним керівником суспільного виступу львів’ян проти міської ради 1576–1577 рр., за що 1578 р. був позбавлений міського права, тобто фактично усунутий із міського суспільства.
Підсумовано, що Ян Зайдліч, перебуваючи в тісних стосунках зі шляхтою руського воєводства і тогочасним воєводою Миколаєм Синявським, був призначений на цю посаду завдяки обізнаності у юридичних аспектах міського та земського прав, однак йому не вдалося налагодити відносини із представниками єврейської громади, яким залежало, щоб їхнім судочинством займалися прихильні до них особи.
єврейська громада, єврейське судочинство, воєвода, єврейський суддя, міщани, міська рада, Ян Зайдліч.
The struggle of the Jewish community of Lviv for the expansion of its rights in the field of judicial autonomy in the second half of the 16th century is traced. It is noted that according to the statute of Boleslaw the Pious (1264), which was based on the activities of Jewish communities in the Crown of the Kingdom of Poland, Jews could not submit to the authorities of Magdeburg law, but recognize the supremacy of Zemstvo law. It has been established that the privilege of King Casimir the Great in 1367 to confirm and extend the effect of the statute to the territory of Lesser Poland and the south-eastern territories of the kingdom was of decisive importance for the development of the judicial autonomy of the Jewish community of Lviv, because since then the Jews of Lviv could be subject not to the local wójt, but to the royal court.
It is noted that in practice, the Jewish judiciary belonged to the competence of the voivode, who represented the interests of the monarch on the ground. It was emphasized that due to the large volume of work, the voivode was physically unable to deal with these cases, therefore, an additional position was created - a Jewish judge. It is indicated that this official usually belonged to the middle-affluent nobility, often performed other Zemstvo functions at the same time, and considered the position of judge as an opportunity for additional income.
It is noted that the published document reproduces the protest of the Jews against their judge Jan Seidlich, who was not only a rich merchant from Lviv, but also a royal servitor (servant) and nobleman. It has been investigated that he came to the forefront of Lviv's historical events in the early 1570s and was the main leader of the public protest of Lviv residents against the city council in 1576–1577, for which in 1578 he was deprived of city rights, that is, effectively removed from city society.
It was concluded that Jan Zaidlich, being in close relations with the nobility of the Russian voivodeship and the then voivode Mykolai Sinyavskyi, was appointed to this position due to his knowledge of the legal aspects of city and Zemstvo rights, but he failed to establish relations with representatives of the Jewish community, who depended on their court proceedings were handled by persons sympathetic to them.