За результатами голосування Вченої ради 4 лютого 2025 року визначено переможців конкурсу на заміщення вакантної посади старшого наукового співробітника відділу української літератури (1,0 шт. од.)
Спогади парафіяльних священників як джерело до вивчення національно-політичних дилем греко-католицького духовенства в Галичині кінця ХІХ – напочатку ХХ століття: приклади Олекси Пристая та Филимона Тарнавського
Проаналізовано
національні та політичні дилеми, з якими зіштовхнулись наприкінці ХІХ – на
початку ХХ ст. греко-католицькі парафіяльні священники в Галичині. При вивченні
такої чисельної суспільної групи важливо зважати на ті джерела, які дозволяють
відстежити бачення проблем та шляхів їх вирішення самими учасниками цієї групи.
Використано мемуари двох греко-католицьких парохів, чия діяльність у Галичині
припала на останнє десятиліття ХІХ і перше десятиліття ХХ ст. – Олекси Пристая
та Филимона Тарнавського. Завдяки тому, що вони належали до одного покоління і
були активними учасниками руху народовців, простежено, як представники цієї
категорії парохів реагували на ті чи інші національно-політичні дилеми.
Виявлено, що для них особливо притаманним було неприйняття русофільського
світогляду, все ще вельми поширеного серед кліру Греко-Католицької Церкви у той
час. Встановлено, що головним викликом для тогочасних парохів було віднайдення
балансу між душпастирською діяльністю та громадсько-політичною активністю.
Зазначено,
що, з огляду на давню традиційну роль парохів як «поводирів народу», від них очікували
не тільки суто релігійного, але й політичного, культурного, економічного
виховання парафіян. Додаткові труднощі створювало те, що чимало священників,
зокрема Пристай і Тарнавський, були активними діячами партії народовців (згодом
– Української національно-демократичної партії). На прикладі сюжетів із життя
досліджуваних священників з’ясовано, що подекуди політична активність мала для
них вищий пріоритет за суто релігійні функції в громаді. Це вело і до
позитивних, і до негативних наслідків, а також призводило до суттєвих розбіжностей
між різними поколіннями греко-католицьких священників у тогочасній Галичині.
The article attempts to
analyze the national and political dilemmas faced by Greek Catholic parish
priests in Galicia at the end of the 19th and the beginning of the
20th century. When studying such a large social group, it is
important to pay attention to those sources that allow tracing the vision of problems
and ways to solve them among the members of this group. Therefore, this article
uses the memoirs of two Greek-Catholic parish priests whose activities in
Galicia fell on the last decade of the 19th and the first decade of
the 20th centuries – Oleksa Prystai and Fylymon Tarnavskyi. Due to
the fact that they belonged to the same generation and were active participants
in the narodovtsi movement, it was traced how representatives of this category
of parish priests reacted to certain national and political dilemmas. It was
revealed that their rejection of the russophile worldview, which was still
widespread among the clergy of the Greek Catholic Church at that time, was
particularly characteristic for them. It was established that the main
challenge for the clergy of that time was to find a balance between pastoral
activity and social and political activity. According to the traditional role
of parish priests as «leaders of the people», they were expected not only to
provide purely religious, but also political, cultural, and economic education
of parishioners. Additional difficulties were created by the fact that many
priests – including Prystai and Tarnavskyi – were active members of the Narodovtsi
party (later – the Ukrainian National Democratic Party). On the example of
stories from the lives of the studied priests, it was found that political
activity often had a higher priority for them than purely religious functions
in the community. This led to both positive and negative consequences, and also
created significant differences between different generations of Greek Catholic
priests in Galicia at that time.