Зазначено, що «Процес 59-ти» є резонансною подією в історії
українського національно-визвольного руху, викликає незмінний інтерес як
ідейних послідовників, так і ворогів. Його передумови, хід і результати загалом
добре відомі, та, на превеликий жаль, у висвітленні багатьох питань «процесу»
нагромадилось чимало неточностей, суперечливих тверджень, помилок, які
заважають його осмисленню. Їх з’ясування – одне із завдань статті.
Охарактеризовано обставини арешту Крайової Єкзекутиви (КЕ)
ОУН у вересні–жовтні 1940 р., специфічні особливості судилища. З’ясовано
кого Львівський обласний суд 15–18 січня 1941 р. засудив до розстрілу, а
кого до позбавлення волі. Уточнено скільком учасникам «Процесу 59-ти» і кому
саме вирок «розстріл» було залишено без змін, скількох, кого і коли було
страчено. Виправлено ряд тверджень, як от «Серед обвинувачених було 37 юнаків і
22 дівчат від 15 до 30 років», «від 16 до 30 років», «наймолодшій Марусі
Наконечній було не більше 15 років», а найстаршому Клячківському 30 років.
Поставлено під сумнів твердження, що «серед арештованих були і не члени ОУН».
Акцентовано на тому, що, хоч учасниками «Процесу 59-ти» були «Переважно ...
студенти, а також гімназисти та випускники шкіл», на лаву судилища потрапили
ватажки КЕ ОУН, а більшість учасників її молодіжних організацій виконувала
важливі доручення.
Показано, що Львівський обласний суд – розправа не тільки над
молодіжною ланкою ОУН, оскільки майже вся КЕ, арештована НКВС, була
розстріляна. Уперше в українській історіографії подано мотиви заміни розстрілу
на позбавлення волі ряду засудженим на основі уведених у науковий обіг
матеріалів справи КЕ ОУН, які зберігаються в Государственном архиве Российской
Федерации (ГАРФ). Поставлено під сумнів висловлене у Вікіпедії твердження, що
внаслідок того, що «перед судовим засіданням справа Грицеляка була виділена в
окреме провадження, тому процес фактично став “процесом 58-ми”».