ПРЕЗЕНТАЦІЯ ВСІХ – І ДЛЯ ВСІХ
(Про книгу Петра Шкраб’юка ”Сто кроків до храму”)
Червневу презентацію своєї нової книги “Сто кроків до Храму (невідоме про відоме)” у львівському Палаці мистецтв письменник, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Петро Шкраб’юк відкрив рядками з своєї попередньої поетичної збірки “Серед зір і людей”:
О гроші! Всіх надій рушій,
Що вабить до чужого краю…
А я спізвучної душі
Тут, на землі своїй, шукаю,
Аби моя тонка струна
Відлунням повним зазвучала,
Віків озвалась далина
І Божі віднайшлись начала;
Щоб – змивши пляму не одну, –
Душа вставала чесна й мужня…
І хто цю книгу розгорнув –
То вже мені людина дружня.
Прочитавши цього вірша, П. Шкраб’юк почав презентувати не себе – а всіх присутніх в залі, принаймні тих, кого добре знав. А це академік НАНУ М. Голубець, професори О. Кіцера, О. Шаблій, В. Працьовитий (тобто медик, географ, філолог), друзі з Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, в якому П. Шкраб’юк працює, – Наталія Хобзей, Феодосій Стеблій, Іван Патер, Іван Паславський, Василь Горинь, Юрій Зайцев, колеги з Інституту народознавства НАНУ (професор Р. Кирчів, дослідниця Стефанія Гвоздевич), письменники Ігор та Ірина Калинці, В. Ганулич, ченці-василіяни, студенти. Звичайно, на зустріч прийшли і такі шанувальники творчості П. Шкраб’юка, яких він особисто не знав. Тим більше прилюдне представлення визначних особистостей було для них приємним сюрпризом. Свідчення цього – щирі й тривалі оплески, якими зустрічали кожне прізвище.
|
Петро Шкраб’юк презентує свою нову книжку Друга частина – розповідь про “Сто кроків”, і знову ж таки не про автора, а про дійових осіб книги, як от про українське коріння багатьох славнозвісних російських майстрів слова, про поезію і трагічну загибель нашого сучасника – двадцятирічного Олеся Степаненка з Харківщини, про талановиту поетку з містечка Запитова на Львівщині Мирославу Кулик та її добродійницю Любов Хомчак із міста Миколаєва над Дністром, про багатьох інших персонажів цієї книги, адже “Сто кроків до Храму” – це сто незвичайних сюжетів, сто вибраних пересилань по Радіо “Воскресіння” (Перша програма Українського радіо), які звучали у 2006-2008 роках у рубриці “Дорога до Храму”. І вийшли вони друком з ініціативи та сприяння громадської організації “Інститут національної пам’яті” (м. Львів), засновником і директором якого є Володимир Парубій.
У третій частині вечора П. Шкраб’юк прочитав дев’ять своїх нових віршів, причому не громадянських, а філософсько-ліричних, кожен з яких супроводжували оплески, а наприкінці вдячні слухачі влаштували справжню овацію. Таке визнання для Петра Шкраб’юка як поета (а не лише дослідника) – безцінний скарб. Заслуженими оваціями нагороджували пісні, які виконував викладач Львівського державного музичного училища ім. С. Людкевича Богдан Косопуд; особливо зворушила “Журавочка”, текст якої написав П. Шкраб’юк, а музику – світлої пам’яті Богдан Янівський.
|
Відтак – спонтанні виступи приявних у залі. Петра Шкраб’юка вітали заступник голови обласної держадміністрації Ігор Держко, громадська діячка Ганна Іваницька, архітектор Ю. Волощак, лікар В. Кобилюх, о. А. Кабаль з Василіянського інституту філософсько-богословських студій ім. Й.В. Рутського, що у Брюховичах під Львовом, а голова ради Асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Львівщини, віце-президент Ліги українських меценатів М. Ватуляк вручив Грамоту Асоціації “за сумлінну працю, значний внесок у розвиток та популяризацію української книги”.
|
Вітання о. Анастазія Кабаля, намісника Василіанського інституту філософсько-богословських студій ім. Й.В. Рутського (Брюховичі під Львовом) Насамкінець (як і на початку вечора) – роздача численних автографів. Уже й фуршетна кава декілька разів вистигала, а пан Петро все писав і писав – і, як правило, віршованими рядками. Інакше не може. Бо любить своїх слухачів і читачів. А вони люблять його. |