Відділ української літератури
Відділ української літератури був створений у лютому 1951 р. Основою його став сектор української літератури Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка Академії наук УРСР, заснований в січні 1940 р. на базі філологічної секції ліквідованого Наукового товариства імені Шевченка. У липні 1944 р. сектор був перетворений у відділ української літератури Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР, але в 1946 р. він був ліквідований, внаслідок ідеологічної кампанії, спрямованої проти українських учених, зокрема проти Михайла Рудницького та Михайла Возняка, звинувачених в українському буржуазному націоналізмі.
Відновлений у 1951 р. в структурі Інституту суспільних наук АН УРСР відділ очолив академік М.Возняк. До роботи було запрошено більшість науковців, які працювали в ньому раніше, поповнився колектив новими співробітниками. Після смерті М.Возняка (1954) завідувачами відділу були О.Мороз, С.Щурат, Ф.Неборячок та ін. Коли у 1970-х рр. Україною прокотилася хвиля переслідувань національно орієнтованої інтелігенції, відділ знову був ліквідований, незважаючи на значні наукові досягнення.
У 1990 р. відділ був наново сформований у структурі Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича Академії наук України. Відділ очолив доктор філологічних наук Микола Ільницький, у 2003 р. обраний членом-кореспондетом НАН України. Упродовж 2009-2012 рр. завідувачкою відділу була доктор філологічних наук Ярослава Мельник, від 2013 по 2018 рр. відділ очолював доктор історичних наук Петро Шкрабʼюк. А від 2018 р і дотепер відділ очолює доктор філологічних наук Тарас Пастух. Зараз тут працюють 4 доктори філологічних наук, 1 доктор історичних наук та 3 кандидати філологічних наук. Відділ досліджує широке коло історико-літературних та теоретичних проблем у контексті міждисциплінарних та міжнародних зв'язків.
У роботі відділу української літератури виокремлюється два періоди: 1951–1975 і 1990 – по сьогодні.
У першому періоді сформувався колектив учених, які досліджували актуальні проблеми історії та теорії літератури, фольклору, театру. Серед здобутків відділу – праці М.Возняка „Нариси про світогляд Івана Франка” (1955), „Велетень думки і праці” (1958), монографія Г.Нудьги „Українська думка і пісня у світі” (1989), дослідження Р.Кирчіва „Україніка в польських альманахах доби романтизму” (1965) та ін. Сформувалася генерація учених: С.Трофимук, М.Вальо, Л.Сеник, Л.Бондар, І.Моторнюк.
Відновлений у 1990 р. відділ прагнув спиратися на зроблене попередниками, але й здобув можливість досліджувати періоди та постаті, які були вилучені з історії літератури в період комуністичного режиму. Також науковці відділу отримали змогу широко використовувати здобутки сучасного літературознавства та культурології. У відновленому відділі працювали і працюють М.Ільницький, Б.Завадка, Б.Криса, Т.Лучук, Я.Мельник, Т.Гаврилів, П.Шкрабʼюк, Д.Ільницький, В.Мартинюк, Н.Ощипок, Т.Пастух, В.Прокіп, Н.Мочернюк, Н.Філоненко, С.Когут, М.Демедюк та ін.
Основні здобутки відділу:
праці М.Ільницького „Від „Молодої Музи” до „празької школи” (1995), „Драма без катарсису” у 2-х част. (1999, 2003), Б.Криси „Пересотворення світу. Українська поезія XVII–XVIII ст.” (1997), Я.Мельник „…І остатня часть дороги. Іван Франко: 1909 – 1916” (2006), „Іван Франко й biblia apocrypha” (2006); Т.Гавриліва „Форма і фігура. Ідентичність у художньому просторі” (2009); Н.Мочернюк „Поза контекстом: Інтермедіальні стратегії літературної творчості українських письменників-художників міжвоєння” (2018); П.Шкрабʼюка „Попід Золоті Ворота: шість елегій про родину Калинців” (2018); Т.Пастуха „Мости Олега Лишеги” (2019) та ін.
На основі планових тем в останнє десятиліття видані колективні монографії відділу: „Письменство Галичини в міжкультурній взаємодії” (2015); „Стратегії мемуарної та мандрівної літератур західноукраїнських письменників другої половини ХІХ ‒ першої половини ХХ століття” (2020); „Модернізм в українській літературі ХХ – початку ХХІ століття: пам’ять, коди, практики” (2023).
Відділ забезпечує навчання здобувачів в аспірантурі. Захищено 3 докторські і 4 кандидатські дисертації. Встановлено тісний зв’язок відділу з кафедрами української літератури ім. М.Возняка, теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету ім. І.Франка, відділами Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, україністами Польщі, США, Канади. Працівники відділу беруть участь у міжнародних наукових конференціях та культурних проєктах.
Запрошуємо на круглий стіл «Література часу війни: екзистенційні виміри та естетичні тенденції»
УРОКИ ЛИСТОПАДОВОГО ЧИНУ: ДІАЛОГ З ГРОМАДСЬКИМИ ДІЯЧАМИ, КРАЄЗНАВЦЯМИ, ПЛАСТУНАМИ, ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ
У зв`язку з відзначенням 106-ї річниці проголошення Західно-Української Народної Республіки науковці Інституту провели декілька науково-освітніх заходів. Зокрема завідувач відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин», доктор історичних наук Микола Литвин 4 листопада 2024 р. організував на прохання пластунів міста екскурсію місцями Першолистопадового повстання у Львові, розповів про діяльність Української Національної Ради у будівлях Народного Дому та Ставропігії, а Державного Секретаріату – Галицькому намісництві; показав лінію українсько-польського фронту біля будівель Сейму та пошти.
12 листопада науковець розповів про уроки Листопадового Чину, державотворення ЗУНР для лекторію Гарнізоного храму свв. Петра і Павла. Серед його учасників були відомі журналісти, краєзнавці, представники родин військовослужбовців, тимчасово переміщені особи з прифронтових територій. 14 листопада наш колега проаналізував військо-політичну доктрину голови уряду ЗУНР Костя Левицького на круглому столі в Львівській обласній універсальній бібліотеці. Учасник вказаних заходів просили науковців частіше виступати в медіа та соціальних мережах, готувати науково-популярні праці присвячені важливим історичним проблемам, українсько-польським та українсько-російським відносинам.